Якщо вашу дитину ображають в дитячому садку інші діти

Іноді буває так, що батьки забирають малюка з дитячого саду в пригніченому настрої, сльозах і навіть з синцями та подряпинами. Звичайно, відразу хочеться на повні груди стати на захист дитини. Але для початку, відпустивши емоції, треба розібратися, чому ваш малюк став об’єктом цькування однолітків.

Жодна людина, тим більше дитина, не заслуговує зневажливого ставлення до себе. Але маленькій людині часом буває дуже важко виявляти свої сильні сторони в колективі. А тому інші діти швидше помічають у нього слабкості. Це може бути, наприклад, недостатня фізична підготовка, неохайна одяг, зайва повнота і т.д. Як варіант, дитина може часто хворіти і бути відсутнім в дитячому саду, що ускладнює його входження в колектив. У деяких малюків можуть спостерігатися такі особливості характеру, як підвищена чутливість, уразливість, пасивність. Згодом у них може накопичитися образа на більш активних однолітків, з’явитися бажання доносити, обманювати і навіть мстити «кривдникам».

Перш чим вибрати стратегію підтримки вашого малюка, необхідно спробувати усунути причини його непопулярності (зайнятися гардеробом, віддати в спортивну секцію, допомогти набути впевненості і ін.). Крім того, важливо навчити дитину навичкам взаємовідносин з іншими дітьми: люб’язності, стриманості, вміння постояти за себе (але не нападу!). Для підтримки в малюку впевненості потрібно частіше хвалити дитину, також можна створювати на його території заходу, де він міг би проявити сильні сторони і тим самим підвищити свій престиж. Бажано звернутися до вихователя з проханням проконтролювати ситуацію, що склалася в дитячому саду, згуртувати дітей.

Але не можна виключати і того, що в групі дитячого саду дійсно склалася нездорова обстановка. У цьому випадку ефективним може виявитися розмова з вихователем і адміністрацією дошкільного закладу або переведення дитини в іншу групу, інший дитячий сад.

У даній статті ми хотіли б дати батькам кілька рекомендацій по вихованню дитини. Їх дотримання допоможе уникнути в дитячому колективі конфліктних ситуацій, при яких дитина опинявся б постраждалим.

Отже, перш за все, потрібно вміти розрізняти ситуації бійки між малюками 1-1,5 років і дітьми 3-х років. У першому випадку діти граються самі по собі, розглядаючи інших дітей як живих іграшок. Тому для однорічних дітей немає особливої ​​різниці – постукати совочком по ведерочко або по поруч сидить хлопчикові. До трьох років дитина вже більш-менш вміє контролювати свою агресію, але емоційна сфера ще нестабільна. Але на відміну від зовсім маленького дитини, трилітка здатний зрозуміти роз’яснення батьків з приводу того, як не можна поступати.

Необхідно вчити дитину позитивним методам постояти за себе. Наприклад, в ситуації, коли у малюка відбирають іграшки, з його боку прийнятно було б закричати «Не дам!», А не стукнути або штовхнути кривдника. Якщо дитину штовхнули, вдарили, необхідно втрутитися, а в подальшому – навчити його давати відсіч НЕ кулаками, а за допомогою слів.

Якщо ж бійка вже сталася, то не варто думати про те, як покарати кривдника, краще зосередитися на своїй дитині, заспокоїти, підбадьорити.

Коли ображають дитини 3-х років і старше, насміхаються над якимись його особливостями, необхідно по максимуму згладити прояв цих особливостей. Наприклад, не надягати м’які рожеві тапочки малюкові, коли вся група на уроці гімнастики взута в чорні чешки. Але тут головне – не переборщити, наприклад, повного дитини не варто садити на дієту без рекомендацій лікаря. Краще навчити малюка відповідати на глузування (типу «Хорошої людини повинно бути багато!»). Також варто частіше розповідати дитині про те, що всі люди унікальні і заслуговують доброго ставлення, а дражниться і ображають діти невиховані, на яких не треба звертати увагу.

Не зайвим було б заздалегідь навести довідки про дитячому саду, в який ви припускаєте віддати дитину, зібрати інформацію про вихователів.

Дотримання подібних рекомендацій допоможе батькам уникнути багатьох труднощів в адаптації малюка в дитячому колективі.