Список фобій: які види страхів бувають у людини? Опис дромофобии, гелотофобии, талассофобии та інших різновидів

Страхи бувають різними. Те, чого боїться одна людина, може здатися смішним і безглуздим для іншого, але це анітрохи не применшує самого факту наявності страху. Перелік фобій, відомих науці і достатньо вивчених сучасної психіатрією, налічує більше сотні назв, і за кожним з них криється певний страх, який може змінити життя людини до невпізнання.

Фобією називають симптом, який є незрозумілим і ірраціональним страхом перед чим-небудь. Контролювати цю емоцію людина зазвичай не може. Фобії дуже стійкі, вони можуть переслідувати людину з дитинства і до глибокої старості. Люди, які страждають тими чи іншими фобічними розладами психіки, всіма силами намагаються уникати ситуацій і обставин, які викликають у них сильну тривогу. Як правило, вони прекрасно усвідомлюють надуманість і навіть безглуздість своєї боязні, але нічого поробити з нею не можуть.

Фобії проявляються високим рівнем тривожності, втратою самоконтролю, панічними атаками, а іноді і втратою свідомості. Розуміючи, що впоратися зі своїм жахом людина не може, він часто приймає рішення піти з потенційно небезпечної ситуації. Так люди стають добровільними затворниками (при страху вулиці, страху виходити з будинку), социофобами (при боязні спілкування з людьми, при побоюванні бути зрозумілим, прийнятим). Люди з деякими фобіями не можуть створити сім’ї, знайти нормальну роботу, подорожувати, отримувати від життя задоволення. Страхи істотно обмежують людські можливості.

Вважається, що ті чи інші види фобічних розладів є майже у 70% населення планети, при цьому специфічні фобії зустрічаються приблизно у 8-10% випадків. Велика частина страждають фобіями проживає, за статистикою, в Європі і в західному світі, лише 4% – це азіати, африканці і латиноамериканці. Жінки за існуючими даними ВООЗ схильні страждати різними кошмарами приблизно в два рази частіше за чоловіків.

Психіатри, говорячи про фобії, розуміють патологічний прояв реакції страху на подразники. Вважається, що впоратися з фобіями значно простіше на початковому етапі. Тривалі, складні і запущені кошмари рідко піддаються повному лікуванню. Психоаналітики увазі під фобією стан нав’язливого неврозу, при якому тривожний стан починає фактично керувати поведінкою і мисленням пацієнта.

Не кожен страх можна вважати діагнозом. Про психічному порушенні говорять лише в тому випадку, якщо наполеглива ірраціональний жах присутня протягом більш ніж півроку, і його прояви істотно обмежують життєдіяльність людини.

Список цих страхів дуже значний, адже в тій чи іншій мірі за своє здоров’я і знаходження в просторі переживають всі люди. Ось основні страхи, які стосуються стану здоров’я, а також просторові фобії.

• Аблютофобия – це боязнь умивання, купання, чищення, прання. При цьому людина може не боятися відкритих водойм, але будь-гігієнічні процедури йому вкрай неприємні, а часом і зовсім викликають стійке відторгнення.

• Агирофобия (дромофобия) – жах перед вулицями. Одних лякає перспектива перетнути широку вулицю з масою автомобілів, а інші патологічно бояться вузьких і тихих сільських вуличок.

• Агорафобія – боязнь відкритих просторів, площ, натовпи людей. В тяжкій формі може виявлятися повною відмовою залишати межі своєї квартири.

• Айхмофобия – патологічний ірраціональний страх перед гострими предметами, ножами, боязнь поранитися. Айхмофобы зазвичай намагаються уникати кухонних гострих предметів аж до того, що відмовляються готувати, купуючи напівфабрикати, а також у 90% випадків вони бояться стригти нігті.

• Аклиофобия – рідкісний розлад, що супроводжується нічим не виправданим страхом оглухнути. Люди з такою фобією уникають гучних звуків, намагаються дуже уважно ставитися до здоров’я вух.

• Акнефобия – сильна боязнь вугрової висипки, прищів. Часто супроводжується обсесивно-компульсивним розладом, при якому людина весь час намагається протирати обличчя і руки чистими серветками.

• Апопатофобия – нез’ясовний страх відвідування туалетів. У одних проявляється лише страхом заходити в громадські туалети, у інших (рідко) – і індивідуальних вбиралень.

• Апоплексифобия – страх інсульту. Примітно, що страждають фобією в основному молоді і здорові люди, у яких мінімальні ризики мозкового крововиливу. Розвивається найчастіше у людей, які бачили наслідки інсультів у близьких, друзів.

• Атаксиофобия – патологічний сильний жах від перспективи втратити рівновагу і можливість координувати свої рухи. Часто зустрічається у професійних спортсменів, циркачів, у людей, чия професійна діяльність пов’язана з необхідністю тримати рівновагу.

• Аутомизофобия (мизофобия) – страх перед забрудненням свого тіла, своєї шкіри, страх бути брудним і заразитися небезпечними хворобами. Цей страх зазвичай тісно сусідить з депресіями. У важкій формі розлади людина обмежує тактильні контакти з людьми і предметами до мінімуму або намагається взагалі не торкатися ні до чого.

• Аерофобія – боязнь переміщатися на літальних апаратах, опинятися в салоні літака, а також страх перед протяг. Дуже поширений вид страхів, в тяжкій формі може виявлятися повною відмовою від повітряного транспорту.

• Аэроэмфиземофобия – незрозуміла боязнь розвитку кесонної хвороби. Часто зустрічається у професійних дайверів, водолазів, пілотів, космонавтів. Але може розвинутися у кого завгодно і навіть розуміння того, що декомпресія в звичайному житті нікому не загрожує, не може гарантувати відсутність розвитку відповідного кошмару.

• Базофобия – боязнь ходити без опори. Може проявлятися переляком при відсутності перил, поручнів, а також руки друга, товариша, партнера, близького. Люди з таким розладом спокійні тільки в тому випадку, якщо мають фізичну опору при русі (хоча б тростину або ходунки).

• Бактериофобия (бациллофобия) – це сильний страх перед мікробами, бактеріями, страх стати жертвою бактеріального зараження. Проявляється нав’язливою ідеєю створити навколо стерильний простір. Напади паніки можуть виникнути в будь-який момент при попаданні у звичне середовище перебування стороннього предмета, людини тощо, оскільки вони можуть бути джерелом хвороботворних мікроорганізмів.

• Блаптофобия – страх завдати шкоди, травмувати когось або щось. Нерідко розвивається на тлі депресії. Блаптофобы нерішучі, вони неспокійні за те, що їхні дії можуть бути небезпечними для інших, і це занепокоєння може проявлятися тремором, істерикою, судомами, спазмами дихальних м’язів і прискореним серцебиттям.

• Бромгидрофобия – страх, що інші помітять запах поту або неприємний запах тіла. Хвороба також називають недугою надмірної чистоти. Часто така форма страху зустрічається у людей з украй низькою самооцінкою. Сам факт власної пітливості викликає паніку, з’являється потреба негайно потрапити в душ чи хоча б скористатися дезодорантом. Бромгидрофобы часто зловживають парфумом.

• Вакцинофобия – боязнь щеплень і можливих ускладнень від них. Відносно молода фобія, яка потрапила в перелік страхів порівняно недавно. Може виявлятися або тільки страхом перед певним видом вакцин, наприклад, перед «живими» вакцинами, а може бути пов’язана з усіма без винятку препаратами для профілактичних щеплень.

• Венерофобия – страх заразитися венеричним захворюванням. Може проявлятися страхом незахищеного статевого акту навіть з постійним партнером, а може проявлятися у впевненості, що хвороба вже є, при цьому більшість венерофобов бояться звернутися до лікаря – вони гиперстыдливы.

• Верминофобия – боязнь дрібних черв’яків, паразитів, мікробів, зараження. Досить великий перелік страхів, на яких непогано заробляють виробники антибактеріального мила, стерильних домашніх серветок. Є навіть спеціальні комп’ютерні клавіатури для верминофобов. В основі страху заразитися і померти зазвичай лежить негативний досвід минулого (в дитячому віці людина перехворіла інфекцією і тепер боїться повторення).

• Вертигофобия (динофобия) – боязнь запаморочення і втрати рівноваги. Нерідко розвивається у людей, у яких дійсно є проблеми зі здоров’ям серця, судин, вестибулярного апарату, слухового нерва. При цьому людина виникають запаморочення сприймає як ознаки небезпечного захворювання і починає боятися вже самих симптомів.

• Галитофобия – боязнь неприємного запаху з рота. Людина дуже боїться, що іншим його дихання здасться смердючим. Не завжди для таких побоювань є хоч найменші підстави. Страх швидко переходить у тривожний розлад, в невроз нав’язливих станів, при якому людина постійно, як заведений, виконує одну і ту ж програму дій, спрямовану на освіження свого дихання і перевірку його свіжості.

• Гемофобия (гематофобия) – боязнь крові (своєї або чужої). Найчастіше розвивається після травм або медичного втручання, пов’язаного з крововтратою, в дитинстві. При цьому сама подія може благополучно забутися за давністю років, а ось страх щільно відкладається в підсвідомості. Проявляється гостро, різко – нудотою, запамороченням, тремором, нав’язливим запахом крові, шумом у вухах, може відбуватися втрата свідомості.

• Гидрозофобия – боязнь спітніти. Зазвичай людина боїться спітніти з двох причин – або зі страху застудитися, або зі страху почати погано пахнути, що обов’язково помітять оточуючі. Зазвичай гидрозофобы дуже турбуються, коли бачать інших спітнілих людей, а тому зазвичай вони намагаються не відвідувати спортзали, стадіони, бані.

• Гимнофобия – страх перед наготою. Хворі побоюються, що хтось побачить їх голими. У деяких випадках тривогу викликає і чужа нагота, а тому її гимнофобы також намагаються уникати. Найчастіше порушення пов’язано з перенесеним в дитинстві негативним досвідом, а також з низькою самооцінкою, коли людина вважає своє тіло ганебним, потворним.

• Дентофобия – страх перед дантистами, стоматологами. За оцінками фахівців таким видом страху страждає кожен третій житель планети. Дентофобы звертаються до стоматолога тільки в самому крайньому випадку, а тому зі здоров’ям зубів у них зазвичай є проблеми.

• Дерматопатофобия – боязнь заразитися шкірними недугами. Страх перед перспективою стати пацієнтом дерматолога змушує людину частіше застосовувати мило, миючі та дезинфікуючі засоби. І саме часте їх застосування стає причиною виникнення проблем зі шкірою, що посилює паніку людини. Виходить замкнуте коло, вийти з якого буває складно.

• Иатрофобия (ятрофобия) – боязнь лікарів, медичних сестер, санітарів і всіх, хто носить білий халат. Може проявлятися у формі відмови відвідувати поліклініку здавати аналізи.

• Иофобия – боязнь отрути, страх бути отруєним. Людина може боятися не тільки харчового отруєння або ліків, але і отрути, які можуть потрапити на шкіру та під неї з укусами комах, при рукостисканнях. Харчові переваги иофоба зазвичай мізерні – він їсть лише обмежені групи продуктів, його можна нагодувати чим-небудь поза домом, якщо він не знає, хто і з чого готував частування. Вдома у людини з таким розладом може завжди бути значна колекція коштів-інсектицидів. Ознаки отруєння люди можуть відчувати регулярно.

• Канцерофобія – страх захворіти онкологічним захворюванням, рак. Найбільш часто розвивається у людей у віці 40+. Причини можуть критися і в прикладі близьких, і в поданні про небезпеку і невиліковність ракових захворювань в цілому. Часто страх смерті і мук від онкологічного захворювання розвивається на тлі вже існуючої депресії, а також при інших психічних патологій.

• Кардиопатофобия – боязнь серцевих хвороб, нападів. Частіше розвивається у людей, в родині яких були випадки смерті від серцевих захворювань. Також вважається, що ймовірність розвитку такого страху підвищується з віком. Більшою мірою йому схильні пенсіонери, які часто відвідують лікарів, здають аналізи.

• Кенофобия – страх перед великими порожніми просторами, зали кінотеатрів, театрів, фойє і холами. При цьому страх викликають не стільки великі простори, скільки те, що вони нічим не заповнені, а тому мозок кенофоба миттєво «домальовує» різні небезпеки, які можуть критися у великому залі.

• Клаустрофобія – патологічна боязнь замкнутого простору і перспективи опинитися в щільному натовпі. Клаустрофобы залишають двері відкритими, уникають переміщатися на ліфті, часто бояться вагонів поїздів і салонів літаків.

• Климакофобия – страх перед сходами, необхідністю ходити по них. При цьому жах може викликати і сама сходи, і процес ходіння по ній. Причини патологічного стану неочевидні, медицині вони досі до кінця не ясні. Розлад відноситься до числа рідкісних.

• Копофобия – страх перевтомитися. Нерідко розвивається у дорослих і цілком відбулися в житті чоловіків і жінок, які чули про шкоду перевтоми або самі відчували на собі наслідки хронічної втоми. Проявляється розлад нетипово для фобій – людина не намагається уникати справ і відповідальності і навіть навпаки – намагається завантажити себе побільше. І чим більше він на себе бере, тим сильніше рівень тривоги і переживань з приводу можливої втоми.

• Копрофобия – боязнь калу. Викликати напад панічного страху і відрази може не тільки вид фекалій (своїх, чужих, собачих і т. д.), але і розмова про дефекації, а також іноді навіть реклама проносних засобів. У людини починають тремтіти руки, губи, з’являється запаморочення, він може втратити свідомість.

• Лалофобия – боязнь говорити при заїканні. Викликана страхом стати посміховиськом в очах оточуючих. Зустрічається не тільки у людей, які страждають заїканням, але і у тих, хто ніколи не заїкався, але дуже боїться, що саме у них може статися раптове і нічим незрозуміле заїкання.

• Маниофобия – страх стати психічно нездоровим. Маниофобов буквально переслідує нав’язлива думка, що вони точно одного разу зійдуть з розуму, а тому симптоми різних психічних порушень вони регулярно знаходять у себе. «Пастка» полягає в тому, що при прогресуванні фобії людина дійсно сходить з розуму. Тому стан обов’язково потребує лікування, інакше до реального божевілля рукою подати.

• Менофобия – боязнь менструації. Може поєднуватися з гемофобией (страхом крові), а може бути ізольованим страхом, наприклад, жінка боїться неприємних відчуттів в період менструального кровотечі.

• Мизофобия (гермофобия) – боязнь заразитися інфекціями. Мизофобы бояться доторкатися до сторонніх предметів, контактувати з людьми, які не викликають у них довіри. Вони часто уникають громадського транспорту, громадських лазень та будь-яких місць, в яких теоретично можуть заразитися будь-яким інфекційним захворюванням.

• Нозофобия – страх захворіти. Це поняття включає численні страхи перед конкретними хворобами (лиссофобия – страх шизофренії, лепрофобия – страх перед проказою, снідофобія – страх перед ВІЛ-інфекцією тощо), а також загальний страх захворіти чим-небудь. Такі люди з тривогою ставляться до свого здоров’я, гігієну, харчування, читають багато інформації про симптоми хвороб і навіть знаходять левову їх частку у себе самих.

• Нозокомефобия – патологічна боязнь госпіталів, лікарень, стаціонарів. Людей з таким розладом, навпаки, в лікарню не заманиш, що саме по собі небезпечно, адже при відсутності діагностики та своєчасного виявлення багатьох хвороб людині загрожує серйозна небезпека. Частіше всього проявляється в дитячому віці. У дорослих має тяжкий перебіг.

• Онанофобія – жах перед можливими наслідками онанізму. Частіше розвивається у підлітків, може мати тяжкий перебіг, при якому людина взагалі відмовиться від вибудовування свого повноцінного інтимного життя. Зазвичай пов’язана зі страшними розповідями про шкоду онанізму (часто не відповідають дійсності), якими дорослі лякають підлітків. Частіше цією формою страху страждають хлопчики.

• Патройофобия – боязнь спадкових захворювань. Зазвичай розвивається у тих, у якого в роду дійсно є хворі, а також у людей, що мають страшенно тяжкі стосунки з рідними: вони починають боятися, що і у них проявляться негативні риси і теж будуть ускладнені відносини з власними дітьми. При відсутності лікування страх здатний перейти в параноїдальне розлад.

• Парурез – страх сечовипускання на людях. Окремим захворюванням і розладом не вважається, але часто супроводжує різні тривожні соціальні фобії. Частіше зустрічається у чоловіків.

• Пеладофобия – боязнь облисіти. Може розвинутися як у чоловіків, так і у жінок. Проявляється в тому, що люди починають стрімко уникати контактів з лисими, оскільки в їх присутності починають відчувати сильне хвилювання.

• Петтофобия – боязнь ненавмисно пукнути при людях. Страх може досягати такої сили, що людина перестає відвідувати громадські місця, побоюється стояти в черзі в магазині, оскільки неконтрольоване випущення кишкових газів, на думку петтофоба, може виникнути в будь-який момент.

• Токофобия – страх пологів. Найчастіше токофобами є жінки, але є й представники сильної статі, які страждають від нападів страху і паніки при згадці про вагітність і пологи. Страх може бути різноманітним – це і боязнь не стати хорошим батьком, і страх болі при пологах, і негативний досвід абортів у минулому, і навіть страх втратити гарну фігуру після пологів. У важкій формі боязнь пологів змушує жінку добровільно відмовитися від продовження роду.

• Топофобия – боязнь залишитися в якомусь приміщенні на самоті. Мова йде про певному приміщенні або типі приміщень (підвали, горища, комори) або про всіх приміщеннях без винятку (рідко). Такій людині дуже важливо, щоб хтось був з ним постійно, нехай навіть це буде кішка або собака.

• Травматофобия – страх отримати травму. Виникає при гіпертрофованому інстинкті самозбереження. Травматофобы в минулому нерідко перенесли травми, зазвичай це трапляється в дитячому віці. Проявляється розлад у підвищених заходи обережності, у використанні засобів індивідуального захисту навіть в обставинах, в яких це здається недоречним.

• Тремофобия – боязнь тремтіння, тремору. Часто є симптомом інших фобічних розладів, коли в стані хвилювання у людини починають тремтіти руки або губи.

• Трипанофобия – страх уколів, голок, шприців, пірсингу і т. д. Будь-які проколи на тілі (навіть в якості можливого події) викликають сильне хвилювання у трипанофоба, позбавляють його спокою і сну, у важкій формі розлад може супроводжуватися повною відмовою від здачі аналізів, лікування.

• Туберкулезофобия (фтизиофобия) – страх заразитися туберкульозом. Зазвичай розвивається у вразливих людей після ознайомлення з симптомами та шляхами передачі цього небезпечного захворювання. Вони відмовляються від рукостискань, намагаються уникати перебування в одному приміщенні з тими, хто кашляє (незалежно від причин кашлю), часто миють руки, роблять собі інгаляції в домашніх умовах. У важкій формі уникають спілкування з незнайомими людьми і намагаються ніде не братися за дверні ручки.

• Туннелефобия – страх подолати тунель. Є однією з форм просторових фобій. Проявлятися може як у повній відмові від попадання в будь тунелі, так і у відмові долати їх на самоті, без супроводжуючих.

• Фармакофобія – боязнь приймати лікарські препарати. Часто межує з острахом лікарів, зі страхами перед можливим отруєнням. Іноді розвивається як довгострокової пам’яті на побічні явища від прийому ліків у дитинстві, але може бути наслідком негативної інформації ззовні (повідомлення про підроблені ліки, про небезпечні фальсификатах тощо).

• Фтириофобия – страх педикульозу, вошивості. Людина так боїться заразитися педикульозом, що намагається уникати всіх, хто не тільки чухає голову, але і доторкається до волосся. Нерідко фтириофобы скаржаться на свербіж шкіри голови, приймаючи його за симптоми вошей, але справжню небезпеку таять у собі спроби самостійно застосовувати різні хімікати і інсектициди, за допомогою яких страждають таким розладом намагаються позбавитися від неіснуючої проблеми.

• Эметофобия – боязнь блювоти. Одна з найбільш маловивчених фобій, хоча страждають нею близько половини людей на планеті. Може проявлятися страхом власної блювоти на людях, а також страхом, який людина може відчувати при спогляданні чужий блювоти.

• Эпистаксофобия – боязнь носової кровотечі. Контролювати такий стан, як эпистаксис (носова кровотеча), дійсно неможливо. І якщо людина схильна до частих носових кровотеч, то у нього може розвинутися така фобія.

• Эритрофобия – боязнь почервоніти. Деякі люди червоніють, коли брешуть, деякі – під час сильного хвилювання. Эритрофоб боїться, що почервоніння з будь-якої причини застане його в невідповідний момент в невідповідних для цього обставинах, коли він буде на людях.

Страхи перед природними явищами та представниками тваринного і рослинного світів – одні із найдавніших. Вони формувалися на зорі людства і ще довго будуть залишатися в якості проявів інстинкту самозбереження. Але у деяких ці страхи переходять межі розумного і призводять до втрати контролю над собою кожен раз, коли людина стикається з тим, чого боїться.

Не завжди такі страхи виникають у результаті негативного особистого досвіду. Нерідко причина криється у віковій «пам’яті предків». Такі страхи часто передаються у спадок. Ось перелік найбільш поширених фобій цього типу:

• айлурофобия (фелинофобия) – страх перед кішками;
• акарофобия – патологічний страх перед кліщами і їх укусами;
• анемофобия – страх бурі, можливих стихійних руйнувань;
• антофобия – страх перед квітами (як дикорослими, так і в горщиках);
• апифобия – страх перед бджолами, осами та їх укусами;
• арахнофобія – страх перед павуками;
• астрофобия – боязнь зірок, зоряного неба, зоряного простору;
• бронтофобия – страх перед гуркотом грому;
• галеофобия – патологічний страх перед акулами;
• гелиофобия – страх перебування на відкритому сонці;
• герпетофобия – страх перед зміями та плазунами;
• гилофобия – страх загубитися в лісі;
• зоофобія – страх перед тваринами в широкому сенсі слова (багато з перелічених у списку термінів – різновиди зоофобии, її окремі випадки);
• земмифобия – страх перед кротами;
• инсектофобия (энтомофобия) – страх перед комахами;
• кераунофобия – страх перед спалахами блискавок;
• кинофобия – патологічний страх перед собаками будь-яких розмірів і порід;
• мирмекофобия – страх перед мурахами;
• мусофобия (або сурефобия) – страх мишей, щурів, інших гризунів;
• никтофобия – страх нічного часу, темряви.
• омброфобия – боязнь промокнути під дощем;
• орнитофобия – страх перед птахами і їх пір’ям;
• пирофобия – боязнь вогню;
• психорофобия – страх холоду;
• радіофобія – боязнь випромінювання;
• ранидофобия – страх перед жабами;
• талассофобия – боязнь моря (самого водоймища і процесу купання в ньому);
• уранофобия – страх дивитися в небо;
• хироптофобия – страх перед кажанами;
• эквинофобия – боязнь коней.

Соціальні страхи займають почесне місце за поширеністю. Вони зазвичай пов’язані з необхідністю вибудовувати соціальні контакти, а також з віковими змінами психіки. До них відносяться:

• аграфобия – страх перед можливістю сексуального домагання;
• андрофобия – патологічний страх перед чоловіками;
• антропофобия – страх перед компанією людей;
• аутойобия – страх перед самотністю;
• гамофобія – страх вступати в шлюб;
• гаптофобія – страх перед чужими дотиками, необхідністю доторкнутися до когось;
• гелотофобия – необґрунтований сильний страх стати об’єктом глузувань;
• генофобия (коитофобия) – страх перед сексом;
• геронтофобия – страх перед старістю;
• гетерофобия – необґрунтований страх перед представниками протилежної статі;
• гинофобия – патологічна боязнь жінок;
• гравидофобия – рідкісний жах перед вагітними, боязнь перспективи зустріти вагітну;
• демофобия (охлофобия) – жах перед зібранням людей, натовпом, зборищем;
• логофобия – сильний ірраціональний страх перед процесом розмови в присутності інших людей;
• паралипофобия – боязнь, що будь-помилкова дія людини може нашкодити його рідним, близьким, дорогим йому людям;
• педиофобия – ірраціональний страх перед дітьми;
• скопофобия – страх, що тебе будуть розглядати інші люди;
• соціофобія – страх суспільства, громадського осуду, невдачі;
• трансфобія – патологічна боязнь перед трансгендерами, гостре неприйняття ознак транссексуальності;
• філофобія – боязнь закохатися, відчувати почуття сердечної прихильності до кого-небудь;
• эфебифобия – патологічна боязнь підлітків.

Такі фобії відносяться до поширених розладів психіки, ними, за статистикою, страждає до 12% населення в більш чи менш вираженій мірі. Ось деякі з таких фобій:

• винофобия – патологічний страх перед вживанням вина (а часом і інших спиртних напоїв);
• ситофобія –боязнь прийому їжі в цілому;
• трихофобия – жах перед потрапили в їжу волосом;
• фагофобия – боязнь ковтати їжу, вдавитися в процесі ковтання;
• хемофобия – страх перед можливими хімічними добавками в їжу.

Цій групі фобій схильні і чоловіки, і жінки, і діти. Все, що має містичний забарвлення у всі часи сприймалося як щось жахливе, але іноді переляки стають сильними, нераціональними і перетворюються у фобію. Ось кілька таких острахів:

• арифмофобия – страх перед певним числом, яке має для конкретної людини якесь містичне значення;
• гиерофобия – панічний жах перед предметами, що мають відношення до будь-якого релігійного культу;
• гексакосиойгексеконтагексафобия– переляк перед «диявольським» числом 666;
• демонофобия (сатанофобия) – боязнь демонів, диявол;
• параскаведекатріафобія (тріскаїдекафобія)– боязнь числа 13;
• спектрофобия – патологічний страх перед духами, привидами, привидами;
• теофобия – боязнь Бога, його можливого втручання у справи людини, божественної кари;
• коулрофобия – страх перед образом клоуна.

Існують і страхи, які умовно виділяють у групу нетипових. Це означає тільки те, що вони зустрічаються досить рідко, а причини таких фобічних розладів встановити зазвичай не вдається:

• акриофобия – побоювання не зрозуміти сенсу прочитаної інформації;
• гиппопотомонстросескиппедалофобия – нав’язливий жах від довгих слів;
• дорофобия – панічний страх робити подарунки і отримувати презенти від інших;
• декстрафобия – нав’язлива боязнь всіх предметів, розташованих в поточний момент часу праворуч від людини;
• децидофобия – переляк перед прийняттям рішення;
• имоджифобия – паніка, що тебе неправильно зрозуміють, коли ти в листуванні використовуєш смайлики;
• реттерофобия – страх помилитися в написанні слова, не помітити автозаміною;
• селфифобия – страх перед невдалим селфи, яке викличе осуд оточуючих;
• хайрофобия – незрозумілий жах недоречно розсміятися в обстановці, яка не привертає до цього, наприклад, на похороні;
• хронофобия – жах перед часом, його плином.

• Никтофобия – боязнь темряви, нічного часу. Це найпоширеніший страх сучасного світу і зустрічається у людей різного віку, статі, рівня освіти та соціального статусу. До 80% дітей страждають никтофобией, а у дорослих поширеність фобії – близько 9-10%.

• Акрофобія – панічна боязнь висоти. Нею страждають до 8% жителів планети. Будь перебування на висоті, переліт, необхідність подивитися у вікно з верхніх поверхів породжують найсильніший несвідомий страх впасти. І падіння цілком можливо, адже в момент панічного нападу людина дійсно втрачає можливість контролювати себе і свої дії.

• Аерофобія – боязнь переміщатися повітряним транспортом, літати на літаку. До 7% людей страждають від цього розладу. Може супроводжуватися додатковою острахом, наприклад, танатофобией (страхом смерті).

• Клаустрофобія – страх замкнутого простору. Зустрічається у 5-6% людей в тій чи іншій мірі. Хворі намагаються уникати поїздок в ліфті, не закривають двері, вікна. Викликати напад паніки у декого може навіть тісний краватку або душова кабінка.

• Аквафобія – страх води. Зустрічається у 50% людей, які пережили трагедії на воді, катастрофи, повінь і т. д. Без попередніх сприяючих причин зустрічається у 3% людей на Землі.

• Офидиофобия – жах перед зміями. Патологічна боязнь змій зустрічається у 3% людей. Деякі бояться лише в момент споглядання гада, деякі здатні «придумати» його і страждають від нав’язливої думки, що в їх житло в даний момент цілком може бути змія.

• Гематофобия – страх крові в патологічному його варіанті зустрічається у 2% жителів планети. Майже в половині випадків у розвитку страху винні страшні криваві фільми, побачені в дитинстві, а також неакуратні маніпуляції медпрацівників.

• Танатофобія – жах перед власною смертю і смертю інших. Зазвичай зустрічається у релігійних людей, після не надто вдалого періоду кризи середнього віку. У дітей буває рідко.

• Глоссофобия – патологічний страх перед публічним виступом. Буває в легкій формі у 90% жителів планети, але у форму хвороби переходить у 3%.

• Иремофобия – боязнь глибокої тиші. Може супроводжуватися звуковими галюцинаціями, відчуттям ірраціонального страху, бажанням бігти. Зустрічається приблизно у 1,5-2% землян, найбільш часто – у мешканців великих міст, які звикли до шуму навіть у нічний час.

• Гносиофобия – патологічний страх перед отриманням знань. Зазвичай такою фобією страждають жителі мегаполісів, а також діти, які виросли в неосвічених племенах, і діти-«мауглі».
• Кумпунофобия – страх перед гудзиками. Дуже рідкісна фобія, яка зустрічається лише в одному випадку на 70 тисяч осіб. Проявляється в тому, що людина старанно уникає таких аксесуарів на одязі.
• Пентерафобия – патологічний страх тещі. Як би анекдотично це не звучало, але є чоловіки, які реально не можуть спілкуватися з тещами без смертельного жаху в душі і паніки в очах. Точно таким же терміном називається і страх свекрухи у жінок.
• Погонофобия – страх бороди. Проявляється в тому, що погонофоб старанно уникає будь-яких контактів з тими, у кого є довга борода. Якщо уникнути спілкування не вдається, це провокує панічний напад.
• Папафобия – патологічний страх Папи Римського. Всього відомо лише кілька випадків нестерпного людського жаху при згадці імені Папи, але вони помічені і потрапили в офіційний перелік фобій.
• Лаканофобия – страх перед овочами. Один вид огірка або кабачка здатний викликати у лаканофоба напад жаху, паніку і запаморочення. Зазвичай і запах овочів для таких людей виявляється нестерпним.
• Ненофобия – страх перед хмарами. Вони змінюють форму, перебувають у русі, і сам цей факт викликає тривогу у ненофоба.
• Омфалофобия – страх перед пупками. Омфалофобы бояться пупка – свого, чужого, ніколи нікому не дозволяють до цієї частини тіла доторкатися і самі намагаються пупка не торкатися і не дивитися на нього.

• Петро Перший (Великий) страждав від энтомофобии – боявся багатьох комах, а особливо тарганів. Він змушував регулярно перевіряти свої покої на предмет наявності комах, перш ніж він туди повинен був увійти. Цей факт знайшов широке відображення в мемуарах його сучасників.
• Франклін Рузвельт панічно боявся вогню, страждав пирофобией з дитинства, коли в 1899 році став свідком страшної пожежі. На ніч Рузвельт завжди залишав двері відкритими, а в обов’язки співробітників Секретної служби входили регулярні перевірки на пожежну безпеку в його резиденції.
• Безстрашний воїн-завойовник Чингісхан страждав від кинофобии – він боявся собак. У дитинстві він став свідком того, як людину розтерзав у степу монгольський вовкодав.
• Психоаналітик доктор Зігмунд Фрейд страждав від агорафобії, боявся зброї і папоротей. Страх перед відкритими просторами заважав немолодому вже Фрейдом здійснювати прогулянки без супроводу учнів.
• Північнокорейський лідер Кім Чен Ір боявся літати. Аерофобія у нього була настільки сильною, що у своїх політичних поїздках він завжди вибирав виключно наземний транспорт.
• Страждає на клаустрофобію голлівудська актриса Ума Турман. На зйомки «Убити Білла-2» вона вирішила сама знятися в сцені, де її хоронять живцем, про що пошкодувала – жах був таким сильним, що Розумі потім знадобилася допомога психотерапевта, щоб продовжити роботу над фільмом.
• Найвідоміший социофоб сучасності – математик Григорій Перельман. Він не виходить з дому, відмовляється від участі в конференціях, не дає інтерв’ю, а також відмовився від того, щоб приїхати в Париж і отримати заслужену премію в 1 мільйон євро.
• Імператор Октавіан Август панічно боявся грози. Він навіть побудував храм Юпітера-Громовержця, щоб умилостивити богів, але страх не пішов.
• Гітлер боявся дантистів, Наполеон – кішок і білих коней.

Про те, як боротися з фобіями та страхами, дивіться далі.