Ранній розвиток (ольга команова)

Коли дитина росте і розвивається в двомовному середовищі, прийнято розмовляти про білінгвізм. Найчастіше білінгвізм зустрічається в міжнародних сім’ях, де кожен батько розмовляє власною мовою, в ситуаціях, коли сім’я живе в іншомовному оточенні (іммігранти, біженці), або тоді, коли предки принципово з малих років творять атмосферу, в якій дитина змушений спілкуватися з ким -то з власного оточення на іноземній мові. Білінгвізм має на увазі вільне володіння обома мовами відразу і вміння застосовувати їх в залежності від ситуації.

З одного боку, діти-білінгви мають безперечна перевага: вони освоюють дві мови паралельно в тому віці, коли їх пам’ять більш сприйнятлива, при цьому маленькі мовознавці не обмежені комплексами, які заважають дорослим не побоюються помилятися. Чим раніше дитина починає вивчати мову, тим багатше його словниковий запас, більш спонтанна і впевнена мова. При цьому дві мови, вивчені з юнацтва, засвоюються по одним і тим же законам, а означає, дитина опанує ними на більш абсолютному рівні.

З іншого боку – від батьків буде потрібно ще більше зусиль, щоб допомогти дитині освоїти усну і письмову мову. Особливо багато уваги розвитку другої мови доведеться приділяти в той момент, коли малюк більше часу стане проводити в мономовного середовищі (дитячому садку чи школі).

Вітчизняні фахівці кажуть, що досить часто дітки, котрі виховуються в двомовному середовищі, спочатку розвиваються кілька повільніше ровесників, але до чотирьох-п’яти років рівномірно їх наганяють. Західні дослідження не підтверджують цих висновків, бажаючи і відзначають особливості мовного розвитку двомовних дітей.

Не варто боятися, що дитина заплутається, якщо до нього будуть звертатися на різних мовах. При правильному підході освоєння мов відбувається паралельно. Ще одна помилка – що двомовний дитина неодмінно матиме логопедичні труднощі. Зазвичай вони з’являються не через процес освоєння мови, як наслідок стресів, несприятливої ​​обстановки в сім’ї, неврологічних проблем або проблем зі слухом – іншими словами з цих же причин, що і у мономовних діток. Більш того, заключні дослідження демонструють, що різниця у вимові звуків і слів благотворно впливає на розвиток артикуляційного апарату малюка, мова стає більш виразною, а дикція – більш точної.

Дитина обов’язково мусить отримувати рівнозначну інформацію про обох мовах. У двомовної сім’ї це станеться лише тоді, коли два батька досить спілкуються і займаються з дитиною кожен власною мовою. При цьому, розмовляючи з малюком на вулиці або в гостях, не слід поміняти правила, вірно дотримуючись принципу: «Один батько – одна мова». У тому випадку, якщо дитина росте в двомовному середовищі, можна вдаватися до принципу «одна ситуація – одна мова», розділивши сфери застосування на сімейний мову і мову країни перебування. Якщо ж двомовне виховання бажають віддати звичайні предки, можна спробувати метод «один час – одна мова», коли в одній половині дня спілкування слід на одній мові, в іншій – на іншому. В даному варіанті важливо, щоб якомога більше людей, що контактують з дитиною, сприймали правила такого навчання.

Спілкування з дитиною має бути незмінним, обом батькам слід рівномірно ускладнювати свою мову і розширювати словниковий запас малюка. Одне і те ж слово необхідно застосовувати в різних ситуаціях, поєднаннях, контекстах. Важливо описувати словами свої дії і дії життя.

З хлопцями постарше можна гратися в слова, подовжуючи і скорочуючи їх за рахунок суфіксів, вибирати слова на одну і ту ж букву, описувати предмети, говорить стислі історії. Потрібно виправляти малюка, якщо він помилково вимовляє слово, будує речення, ненавмисно переходить на іншу мову. При цьому важливо не зовсім лише вимовити вірний варіант, але і попросити малюка його повторити.

Уникайте одноманітності, мова повинна освоюватися в звичайному спілкуванні, не викликаючи роздратування і відторгнення. Використовуйте книжки, кінострічки, аудіозаписи на обох мовах. Зверніть увагу на те, яка мова малюк вживає в грі. Стимулюйте ентузіазм малюка до мови, пропонуючи поділити іграшки на дві мовні групи і з кожної розмовляти так, щоб вона розуміла. Підтримуйте гру і дотримуйтесь її правила.

Якщо предки все роблять вірно, в свідомості малюка рівномірно виникне зв’язок «людина-мова». З одними людьми дітки будуть розмовляти на одній мові, а з іншими – на другому. Буває, що діти навіть виступають перекладачами в дискусіях між батьком і матір’ю.

Допомогти і підтримати

Спостерігаючи за дозріванням двомовного малюка, слід боятися лише 1-го: що жодна з мов не вийде розвинути на достатньому рівні. Тому варто часом перевіряти, чи може дитина спілкуватися на кожній мові, чи здатний назвати предмети, висловлювати свої ідеї, гратися. На відміну від усного мовлення, вчити читати і писати потрібно спочатку на одному, потім на іншій мові. Двомовність не є перешкодою розвитку, а навпаки, сприяє цьому процесу.

Пояснити, що таке двомовність, доведеться і вихователям в дитячому саду, і вчителям в школі, іншим родичам двомовного малюка. Краще відшукати таке освітній заклад, в якому будуть розвивати дві мови. Якщо це неймовірно, варто подумати про те, щоб знайти інші двомовні сім’ї та організувати неформальне спілкування дітей на найменш використовувану мову.

Також слід пам’ятати, що якщо у малюка не буде незмінною практики по одному з освоюваних мов, то він з часом буде втрачено. Ось чому професіонали наполегливо радять безперервно доводити спілкування на 2-ух мовами, підкреслюючи цінність володіння обома.

Іноді батькам здається, що ранній білінгвізм не дає результатів і навіть заважає дитині. Але час все розставить на свої місця. Двомовність – доп потенціал, що дозволяє більше заробляти і вести більш насичений стиль життя. Воно позитивно впливає на розвиток пам’яті, вміння осмислювати, аналізувати і обговорювати явища мови, кмітливість, швидкість реакції, математичні навички і логіку, також розширює кругозір.

Білінгвізм – НЕ проблема, а подарунок долі. Головне – розпорядитися ним правильно.