Країна-доходяга

Автори доповіді не обмежилися порівнянням рівня життя лише за одним показником. Але і по ряду інших вимірників – ситуація не в нашу користь. Наприклад, за індексом людського розвитку і за тривалістю життя відставання Росії від лідерів рейтингу склало 22% і 35% відповідно.

А валовий внутрішній продукт на душу населення, порахований за паритетом купівельної спроможності, в Норвегії становить понад $ 70 тис, в США- близько $ 60 тис, а в РФ – $ 27,9 тис. Ще більш разючий контраст спостерігається при порівнянні середньомісячних зарплат: В Німеччині – $ 4511, в Канаді – $ 3012, в Росії – $ 547. За даним показником наша країна поступається не лише розвиненим країнам, а й, наприклад, Румунії, Литві, Естонії, вічно кризової Греції.

У той же час, експерти відзначають, що в Росії «розподіл доходів між бідними і багатими залишається вкрай незбалансованим». Зокрема, за підсумками 2016 року середньодушовий дохід 10% представників найбагатшої групи населення в 15,6 (!) Рази перевищив той же показник у 10% представників найбіднішої групи населення. В економічній теорії цей показник називається «доцільний коефіцієнт фондів». Характеризуючи його, академік РАН Абел Аганбегян зазначив, що 10% російських сімей (це майже 15 млн осіб), мають середньодушовий дохід не менше 96 тисяч гривень на місяць. «Це багаті. А інші 10% сімей – бідні: у них дохід менше 6 тисяч гривень на душу. Ну, не можна мати в суспільстві такі розриви! » – вигукує Аганбегян. За його словами, в Європі розриви – 8-10 разів, в країнах соціал-демократичної орієнтації (в скандинавських, наприклад) – 6-8 разів, в Японії – 5 разів. «Кричущий розрив в доходах – причина величезної кількості бідних, чий середньодушовий дохід нижче прожиткового мінімуму», – вважає академік.

У дослідженні столипінського інституту наводяться дані про те, що за період з 2012 по 2017 роки кількість людей, що живуть за межею бідності, в нашій країні виросло з 15,4 млн до 20,3 млн або з 10,7 до 13,8% населення.

Крім того, в Росії існує унікальне явище – близько 12 мільйонів людей живуть за межею бідності, не дивлячись на те, що продовжують працювати. Причина в вкрай низьку продуктивність праці в економіці, в нестачі сучасних високопродуктивних робочих місць в більшості регіонів нашої країни, пояснюють «столипінци».

За словами авторів дослідження, динаміка розподілу доходів населення свідчить про те, що «в 2016 році в порівнянні з 1995-2005 роками нерівність доходів в Росії погіршилося». Також експерти відзначають, що нерівність доходів є не тільки джерелом соціальної напруженості, так але і серйозною перешкодою на шляху економічного розвитку країни. «Висока нерівність скорочує попит на вітчизняні продукти на внутрішньому ринку. Крім того, діюча система оподаткування доходів фізичних осіб посилює нерівність. У Росії не працює одна з найважливіших функцій податкової системи – розподільна. Оподаткування доходів фізичних осіб має бути направлено, в тому числі на усунення диспропорцій в доходах населення », – підкреслюють автори доповіді.

На їхню думку, ключем до зростання рівня життя в Росії може бути тільки масштабна модернізація економіки, створення нових високопродуктивних і високооплачуваних робочих місць.

«При поточних рівнях доходів вкрай складно розраховувати на динамічне підвищення якості життя, розширення рівня приватних вкладень в розвиток людського капіталу, вибудовування ефективної системи соціальної підтримки та пенсійного забезпечення», – роблять невтішний висновок експерти столипінського інституту.