Цікаві прізвиська іноземних футболістів – цікаві факти
Найтитулованішого футболіста в світі, тричі ставав чемпіоном світу, звуть Едсон Арантіс ду Насименту. Але, відомий він під коротким прізвиськом "Пеле". Ніхто точно не може сказати – як взагалі з’явилося це прізвисько. Сам Пеле зізнавався, що прізвисько йому ніколи не подобалося, а назвав його так однокласник, якого Едсон Арантіс ду Насименту побив в школі. Але, це тільки одна з версій. Є припущення, що назвали його в честь вуличного футболу, який в Бразилії звуть "Пелада". А сам Пеле готовий був грати в нього цілодобово. А інші кажуть, що суддя-турок крикнув один раз хлопчикові, що зіграв рукою "пеле", що означає – "нерозумно". Але, коли про Пеле заговорили по всьому світу, він змирився з новим ім’ям. Хоча в родині його ласкаво називали "Дико".
В кінці XIX – початку ХХ століть в Англії був популярний голкіпер Вільям Фулк, якого звали "Товстун". Фулк, дійсно, мав дуже значні габарити – при зростанні в 193 см. Його вага сягала 150 кг. У 1897 році Товстун зіграв навіть один матч за збірну Англії проти Уельсу. Матч закінчився перемогою англійців, а Фулк зберіг свої ворота "сухими". Як то раз під час гри, занудьгувавши, ймовірно, в воротах, Товстун вирішив трохи побешкетувати – повис на перекладині. Вона зламалася, а гру, на час ремонту воріт, довелося зупинити.
"Монстр" і "М’ясник з Більбао" – такими загрозливими прізвиськами іспанські вболівальники нагородили Андоні Гойкоечеа, висококласного, але дуже грубого захисника, який виступав за клуби "Атлетик" (Бідьбао) і "Атлетіко" (Мадрид). Неможливо перелічити всіх футболістів, які отримали серйозні травми в зіткненні з "М’ясником". Однією з жертв став Дієго Марадона, якому, після грубого підкату "М’ясника" довелося пропустити половину сезону. А сам Гойкоечеа досі зберігає бутсу, яку завдав травму Марадоні.
"Летючий голландець" – так називають корабель-привид, приречений на вічне поневіряння по морях. А ось Денніс Бергкамп, один з лідерів збірної Голландії дев’яностих років отримав прізвисько "Нелеткий голландець". У молодості в авіакатастрофі загинув його друг, а в 1994 році, під час перельоту в США, один з журналістів пожартував, що на борту літака бомба. У Бергкамп розвинувся панічний страх перед літаками. Тому, збірної Голландії, під час виїзних матчів, часто доводилося грати без нього.
"Чічаріто" ( "горошок") – так називають кращого бомбардира в історії збірної Мексики Хав’єра Ернандеса. Прізвисько перейшло до нього у спадок від батька Хав’єра Ернандеса Гутьєрреса, також виступав, свого часу, за збірну Мексики. Його звали "Горох" через те, що у футболіста були зелені очі. А сина стали називати вже "Горошок".
Гаррінча, також багато років виступав за збірну Бразилії, при народженні був записаний Маноель дос Сантос. А ось "Гаррінча" його назвала рідна сестра, помітивши схожість в маленькій пташці з такою ж назвою і братом. У дитинстві Гаррінча любив ловити птахів, а щоб принадити їх, відмінно імітував голоси пернатих. Мало хто вірив, що цей юний ловець птахів стане легендою футболу – у хлопчика був деформований хребет, в результаті чого, ліва нога опинилася коротша за праву на кілька сантиметрів.
У дитинстві Ліонелю Мессі лікарі поставили діагноз – дефіцит гормону росту. Передбачалося, що він не зможе вирости більш чим на 140 сантиметрів. "Барселона" сплатила йому лікування, з умовою, що юний гравець підпише контракт з клубом. У підсумку, Ліонель підтягнувся до 169 сантиметрів, але як і раніше, є одним з самих низькорослих в професійному футболі. Його називають "Блоха", причому, не тільки за малий зріст, але і неймовірну стрибучість.
Італієць Джузеппе Бергомі дебютував у складі "Інтера" в вісімнадцять років. Але, вже тоді носив пишні вуса і виглядав набагато старшою за свої роки. Один з партнерів по команді навіть запитав: "Тобі точно 18 років? Ти схожий на мого дядька". Так прізвисько "Дядя" і збереглося за Бергомі на довгі роки, а грав він в "Інтері" до 36 років.
Аргентинець Дієго Марадона, який забив гол на чемпіонаті світу англійцям "Рукою Бога", настільки популярний в усьому світі, що практично на кожному континенті є свої "Марадони". Так, наприклад, румунів Георге Хаджі – "Карпатський Марадона", Хакан Шукур – "Турецький Марадона", Саїд Овайран з Саудівської Аравії – "Пустельний Марадона". А в Бразилії був навіть «Білий Пеле», так називали футболіста Зіко, він же – Артур Антуньеш Коїмбра.
Англієць Джек Чарльтон, всю свою кар’єру виступав лише за один клуб, "Лідс Юнайтед", виділявся на тлі партнерів своїм зростом – більше 190 сантиметрів. Тому, в команді його "Жираф". Його рідний брат Боббі був набагато нижче – тільки 175 см. Обидва брати стали чемпіонами світу 1966 року, виступаючи за збірну Англії.
Рудоволосого захисника збірної США Алексі Лалас називали "Червоний бик". На чемпіонаті світу 1994 року він грав з довгою бородою, яку пообіцяв не голити до тих пір, поки американці не стануть чемпіонами світу. Минуло 25 років, чемпіоном команда Лалас так і не стала, а ось на багатьох фото ветеран футболу вже без бороди. Видно, остаточно втратив надію.
Молодий норвезький нападник Уле Гуннар Сульшер в 1996 році дебютував у складі знаменитого англійського клубу "Манчестер Юнайтед". Причому, настільки вдало, що за перший сезон забив у ворота суперників 18 м’ячів, надії яких на успіх в грі з "МЮ" були "поховані" після точних ударів норвежця. Після такого вдалого сезону журналісти прозвали Сульшера "Вбивця з обличчям дитини".
Угорець Ференц Пушкаш в 1956 році виїхав зі своєї країни в Іспанію. На батьківщині він був військовослужбовцем, мав звання майора. В Іспанії Пушкаш грав ще десять років, його називали там "Галопуючий майор". Цікаво, що в 1963 році він, в складі збірної світу, грав проти Англії на "Уемблі". У тій же грі брав участь і наш Лев Яшин, тому, їх Лондона йшла трансляція на Радянський Союз. А ось ставлення до Пушкашу, втікачеві з соціалістичної країни, в СРСР було негативним. Тому, коментаторам було рекомендовано не називати його прізвище, а іменувати просто – "гравець під номером 9".