5 режисерів, які взяли сцени з чужих фільмів. І кіномани зрозуміють чому
Напевно буває, що ви цитуєте або згадуєте оповідання з життя свого кумира — так сказати, в захопленні знімаєте перед ним капелюха. До своєрідного «поклону без капелюха» часто вдаються і режисери, вставляючи в свої фільми відсилання або конкретні сцени з культових кінострічок. Це ні в якому разі не вважається плагіатом, бо прибери ці сцени з нового фільму — він ніяк не втратить у формі або змісті. Це радше розмова, данина поваги учня вчителеві.
Porady.co.ua зібрав подібні відсилання із сучасних фільмів, які, тримаємо парі, ви навіть не помічали.
«Ла-ла Ленд»
Випустити в століття мегаблокбастеров і багатомільйонних спецефектів такий богом і глядачем забутий жанр, як мюзикл, — це вже перемога. А отримати звання фільму року назбирати «Оскарів» і завоювати любов всіх кінокритиків — це тріумф. Звичайно ж, Дем’єн Шазелл, режисер «Ла-ла Ленда», скориставшись шансом створити такий фільм, не міг не вставити в нього відсилання до класичних творів жанру.
Тому тут Райан Гослінг і стовпів «майорить», як у стрічці «Співаючі під дощем», і у лавок танцює, як у фільмі «Час свінгу», і в танцюючих заторах стоїть, як у «Шербурзьких парасольках». Погляньте самі.
«Ла-ла Ленд» і «Вестсайдська історія» (1961)
«Ла-ла Ленд» і «Співаючі під дощем» (1952)
«Ла-ла Ленд» і «Мулен Руж» (2001)
«Ла-ла Ленд» і «Червона куля» (1956)
«Ла-ла Ленд» і «Забавна мордочка» (1957)
«Ла-ла Ленд» і «Бродвейська мелодія 40-х» (1940)
«Громадянин Кейн» vs. «Вовк з Уолл-стріт»
Якщо ви подивіться найкращий фільм в історії, яким ось уже друге століття поспіль кінематографісти визнають «Громадянина Кейна», то десь на 40-й хвилині ви почнете розуміти, що він вам щось сильно нагадує… А вже в момент, коли крутий начальник і мільйонер містер Кейн влаштовує вечірку в офісі, запускаючи барабанщиків, а потім дівчат з кабаре, у вас і зовсім з’явиться відчуття дежавю — це киноцитата, панове. Це Мартін Скорсезе процитував Орсона Уеллса, режисера «Громадянина Кейна».
Фільми Квентіна Тарантіно
Багато називають Тарантіно самим майстерним злодієм, так як аж надто багато його сцен та образів перегукуються з класичними фільмами. Насправді у всьому, так скажімо, винна освіта Квентіна: він вчився не у кращих фахівців в столичних університетах, а просто телевізор з відеоплеєром під час роботи у відеопрокаті. І запам’ятав найкраще.
«Самурайська історія» (1998) і «Вбити Білла» (2003)
«Вісім з половиною» (1963) і «Кримінальне чтиво» (2003)
«Гра смерті» (1978) і «Вбити Білла» (2003)
«Пані Кривавий Сніг» (1973) і «Вбити Білла» (2003)
«Наймит» (1968) і «Джанго звільнений» (2012)
«Місто у вогні» (1987) і «Скажені пси» (1992)
«Антихрист» — це дзеркало «Дзеркала»
Коли на прем’єрі в Каннах ця шокуюча драма данця закінчилася присвятою Тарковському, зал вибухнув реготом. Ну ніяк не в’яжеться це, на перший погляд, порномракобесие з видатним режисером. Так, «Антихрист» — це не історія Тарковського, але тим не менш у фільмі дійсно є безліч алюзій до «Дзеркала»: і манера зйомки, і герої, символи, головне місце дії, природа, і, головне, роль жінки у ній. Якщо «Дзеркало» — це гімн матері, то «Антихрист» — це її жахлива виворіт, тобто своєрідне дзеркало «Дзеркала». Сам Трієр сказав, що все життя крав у Тарковського і настав той момент, коли варто віддати йому належне.
Стенлі Кубрик і Уес Андерсон
Що тут говорити, Стенлі Кубрик і Уес Андерсон — королі симетрії. Причому перший геній служить натхненником другого. Тому, якщо показати некомпетентній глядачеві кадри з фільмів упереміш, людина навряд чи розбереться, де чий фільм. Спробуйте розібратися самі (натиснути тут).
«Ностальгія» за «Вижив»
Пристрасть ще одного голлівудського режисера до Андрію Тарковському стала видно глядачеві після ролика Миші Петрика, в якому порівнюються 17 сцен з «Вижив» з кадрами російського класика. Це, як ми вже пояснювали, не плагіат, а один з найкращих прикладів того, як потрібно вести «кинодиалог» зі своїм кумиром.
