5 доказів, що колір в кіно вирішує всі
Хороше кіно — це не тільки сюжет і відмінна гра акторів. Кіно — це костюми, музика, декорації і, звичайно ж, колірна гамма. Іноді ми й не помічаємо, яку велику роль відіграють півтони і відтінки. І тим цікавіше розібратися в них.
Ми в Porady.co.ua провели невелике розслідування і з’ясували, як колір допомагає фільму стати шедевром.
1. Підказує місце дії
В деяких фільмах іноді присутні нелінійне оповідання або перетин двох світів — справжнього і фантазійного, вигаданого. Так, у фільмі КристофераНолана «Пам’ятай» колір допомагає глядачеві орієнтуватися в часі: чорно-білі сцени відображаються в хронологічному порядку і демонструють події в теперішньому часі, а кольорові — у зворотному хронологічному порядку і відображають сцени з минулого.
У фільмі «Матриця» колір підказує, в якому з світів відбуваються події: реальний світ показаний у синіх відтінках, а події з матриці — в зелених.
2. Рухає сюжет вперед
Дуже часто колір в кінематографі допомагає розвитку сюжету і грамотно розставляє акценти, хоча зробити це часом і непросто. Ось декілька яскравих прикладів.
У фільмі «Драйв» чітко простежується помаранчева гамма кольорів. Після сцени в ліфті, коли герой Райана Гослінга жорстоко розправився з противником прямо на очах героїні, ми бачимо, в якому шоці вона залишилася від цього вчинку. Потім вона виходить з ліфта, і кадр пофарбований у сині відтінки — це символ охолодження, того, що вона не буде ставитися до героя як раніше вже ніколи. Герой залишається в помаранчевому кольорі, двері ліфта закривається, розділяючи персонажів.
В картині «Втеча з Шоушенка» тюрма і всі події, що відбуваються на її території, пофарбовані в порошно-сірі і сині кольори, а ось кадри на волі — яскраві, соковиті і життєрадісні. Так творці підкреслили, наскільки сильно відрізняються один від одного ці два світи.
Всі пам’ятають, наскільки яскраві і барвисті перші дві частини «Гаррі Поттера»? Частково це пов’язано з манерою зйомки Кріса Коламбуса, але сталося це ще й тому, що в них Гаррі ще зовсім дитина. До речі, такий же прийом використано, коли нам показують дитячі спогади професора Снейпа, де ми бачимо Лілі, маму Гаррі.
І чим темніше стає історія, тим менше яскравих відтінків залишається в оповіданні — останні картини стають темними і за змістом, і за кольоровим наповненням. Особливо це помітно в трагічних сценах і битвах.
У серіалі «У всі тяжкі» є один непомітний, але цікавий колірної прийом. Звичайно ж, всі шанувальники серіалу знають про перевтілення скоромного вчителя хімії в наркобарона. А тепер згадайте сцену діалогу Уолтера з дружиною, коли він вимовляє ту саму відому фразу: «Я і є небезпека».
На початку діалогу Уолтер сидить поруч з дружиною в червоній сорочці — хоч він і злиться, але перед нами все ще той самий вчитель хімії. Але потім він починає виходити з себе, знімає сорочку, залишається в темно-бордовою футболці, виголошує свою коронну фразу — і перед нами вже ніби інша людина, набагато впевненіше в собі і куди більш злий.
3. Створює яскраві акценти
Деякі автори картин в буквальному сенсі грають кольором, та так, що не звернути увагу на ці трюки просто неможливо.
Так вчинили і творці фільму «Список Шиндлера». Це чорно-білий фільм про голокост, єдиний яскравий акцент в якому — маленька дівчинка в червоному пальто, яка ненадовго з’являється в кадрі. Як пояснили творці картини, цей наряд — якийсь символізм голокосту, який був у всіх перед носом і про який знали усі країни, ні ніхто нічого не робив.
Містичний фільм «Шосте почуття» нагнітає тривожність і постійно відсилає глядача до теми смерті за допомогою червоних предметів, то і справа що зустрічаються в кадрі, будь то светр хлопчика, ручка дверей, повітряна кулька або покривало.
Неймовірно гарний приклад, коли колір бере на себе одну з головних ролей в картині, — це «Плезантвіль». За сюжетом двоє підлітків потрапляють з 90-х у 50-ті роки минулого століття, в чорно-білий світ. Це подорож не обходиться без впливу на місцевих жителів: чим більше пізнають нового герої Плезантвиля, тим більше яскравих фарб з’являється в їхньому житті, а у фільмі з’являються все нові і нові колірні акценти.
І звичайно, не можна не згадати про «Місто гріхів» — чорно-білий кримінальний трилер в стилі нуар, де колір використовується так вузько, що набуває найважливіший сюжетний зміст, і у глядача буквально не залишається вибору, щоб не звернути на нього увагу.
4. Створює образ героя
Улюблена фішка багатьох режисерів — додання кольору того чи іншого персонажу.
В «Алісі в Країні чудес» можна з подивом виявити, що у багатьох персонажів є власний колір: звичайно, це Червона і Біла королеви, а також Аліса — її колір синій, і Божевільний Капелюшник — йому належить помаранчевий. В ключових сценах кольору героїв стають інтенсивнішими, а ще можна відзначити те, як їх кольору працюють в одному кадрі і як вони впливають один на одного.
У фільмі «Пан Ніхто» перед героєм відкриваються відразу кілька життєвих шляхів, і багато в чому вони залежать від того, з якою дівчиною він залишиться. У кожної героїні є свій колір, який супроводжує їй протягом всієї картини: для Джин це жовтий, для Елізи — блакитний, для Ганни — червоний.
5. Радує око
Звичайно ж, часто колір в кінематографі використовується для краси картинки. Наприклад, поєднання комплементарних, тобто двох протилежних кольорів на колірному колі допомагає надати кадру життя, так як око сприймає теплий і холодний колір в одному кадрі як щось гармонійне.
Мабуть, найбільш яскравий тому приклад — це поєднання синього і жовтого кольорів, яке так люблять творці блокбастерів.
Рідше використовується поєднання червоного і зеленого — вони теж привертають увагу і роблять картинку яскравою. Така колірна гамма часто зустрічається в «Амелі».
Ще один прийомчик: використання аналогічної колірної схеми, тобто квітів, розташованих на панелі по сусідству. Це створює теплу, затишну атмосферв кадрі і також досить приємно оку.
Створити феєрверк фарб на екрані так, щоб це не перетворилося в какофонію, нелегко, але на допомогу знову приходять колірні схеми. Зате результат коштує витрачених зусиль, і відмінний приклад — це «Ла-Ла Ленд», де соковиті і яскраві кадри ніби посилаються на атмосферу 60-70-х років і відмінно передають творчий дух Лос-Анджелеса.
У той же час зверніть увагу, як змінюється гамма і «глушиться» світло в сумні моменти фільму — це можна помітити під час сварки за вечерею, а також прощальній сцени в барі.
Всі ці прийоми з кольором впливають і на сприйняття картини, і на емоції глядачів, виробляючи на них незабутнє враження. Чи помічали ви подібні речі при перегляді кіно? Діліться своїми спостереженнями в коментарях, раптом ми про що не розповіли.
Newmarket Films