Як зрозуміти, розвиваєшся ти?

Ти чекаєш до старості вдалого збігу обставин або казкового спадщини і отримуєш від життя, то, що хотіла (хоча і те й інше малоймовірно), або ж починаєш робити якісь кроки прямо сьогодні, і тоді в найближчому майбутньому ти отримаєш результат своїх дій. Твоє сьогоднішнє ставлення до життя, визначає завтра. І якщо ти сьогодні нічого не зробила, то завтра йди післязавтра і навіть через рік, дива не станеться, і життя твоє не зміниться.

Давай прямо зараз проаналізуй своє минуле і сьогодення, і виходячи з цього можеш прикинути, що чекає на тебе в майбутньому.

Згадай, на якому щаблі ти була рік тому, і на який ти знаходишся зараз? Щось змінилось? А могло б змінитися, якби ти протягом цього року хоч що-небудь робила. Наприклад, одна година в день приділяючи спорту, і зараз ти мала б прокачати фізично здорове тіло (яке сильно позначається на енергетиці) + підвищила б свою самооцінку. Приділяючи пів години в день вивчення іноземної мови, скільки б ти вивчила за рік слів? (І пам’ять б твоя покращилася) + та ж самооцінка! Читаючи по півгодини в день – скільки б книжок ти прочитала? Відкладаючи невелику суму щомісяця скільки б ти накопичила за рік?

Адже пів години в день це трохи! А за рік вийшло б пристойний час, витрачений з користю для себе коханої. Ну, наївно ж шукати відмовки, що у тебе немає цих півгодини. Так ти в день втрачаєш набагато більше, чим півгодини – поговорити по телефону треба + посидіти на форумі + подивитися фільм / серіал / шоу + поговорити з сусідкою + попити чай + знову попити чай. . .

Порахуй скільки часу йде на "справи" ні про що, які не приносять ніякого результату, а лише забирають твій час. Ну, і якого результату ти хочеш? Якщо в цьому році ти маєш цифру нуль в особистому розвитку, то і в наступному матимеш ту ж цифру.

Може більшу частину часу ти проводиш на роботі, а ввечері тебе поглинає домашня метушня? Ну, так це твій вибір, поклажі себе днем ​​на робочий вівтар, а ввечері на вівтар домашнього побуту і скажи прощай своєму особистісному розвитку. Я не закликаю кидати роботу, або "забивати" на будинок і сім’ю, я закликаю переглянути твій образ життя, тому що знаю, що багато жінок роблять, по-перше, багато такого, про що їх ніхто не просить, а по-друге, люблять звалити на себе всі обов’язки по дому, мовчки переносячи всі позбавлення і знегоди: головне, щоб усім домашнім було добре, а я як-небудь.

Може бути, ти знаходишся в декретній відпустці і домашній побут і турбота віднімають твій час? Ти знаєш, я там була (два рази поспіль) і знаю, що часу в декреті навалом! Потрібно тільки захотіти приділяти його НЕ непотрібного звичного непотребу, а корисним, незвичним і дійсно потрібних речей.

А, хоча, ти, напевно, чекаєш, коли закінчиться декрет і ти будеш вільна і почнеш нове життя, повну планів, цілей і досягнень! Але, як показує практика, нове життя так і не починається, а починаються суворі будні працюючої жінки, у якої крім домашнього побуту і турботи про близьких з’являється ще й обов’язок ходити на роботу.

У тебе ростуть діти і який приклад ти їм подаєш? Ти хочеш, щоб вони вчилися, розвивалися, були успішними і щасливими? А що вони бачать? Як, ти застрягла між каструлями і роботою?

Ти, знаєш, я можу повірити, що насправді тобі катастрофічно не вистачає часу на себе і своє саморозвиток (будь-то спорт або читання, або хобі), але я не можу повірити, що хоча б частина його ти не можеш приділяти СЕБЕ . Два-три рази на тиждень, а в гіршому випадку і раз в тиждень, присвятити півгодини собі це краще, чим нічого. А коли це увійде в звичку, і ти увійдеш у смак, ти вже не зможеш жити без своїх особистих годин, ти виявиш, що часу у тебе набагато більше, чим ти думала.

Аналізуй своє життя: чим вона заповнена, і чим вона могла б бути заповнена; що ти маєш зараз і що могла б мати; ставь маленькі цілі і досягай їх. Можеш записатися на курси MBA for LADY, де ти отримаєш всі необхідні знання та інструменти, щоб зробити своє життя гармонійної, щасливою і успішною.

І пам’ятай, ніхто з твоїх близьких насправді не хоче, щоб ти жертвувала собою і своїм життям. Ти привчила їх до цього і їм здається, що так і повинно бути.