Іспанська водяна собака (26 фото): особливості породи. Плюси і мінуси. Характер цуценят. Правила утримання собак

Вибір домашнього вихованця, особливо собаки – відповідальне рішення, адже це тварина буде поруч з вами і вашими дітьми протягом як мінімум 10 років. Тому варто розглянути опис такої породи, як іспанська водяна собака, а також ознайомитись з правилами утримання цих тварин і особливостями їх характеру.

Перші згадки цієї породи в іспанських джерелах датовані 1110 роком. Достеменно невідомо, як саме ці собаки спочатку потрапили на територію Іспанії, але дві найпопулярніші версії свідчать, що вони прийшли на Іберійський півострів з Північної Африки разом з маврами-завойовниками в VIII столітті, або були завезені купцями з території сучасної Туреччини. У самій Іспанії цю породу довгий час називали «турецької собакою». Ці тварини довгий час були незамінними помічниками селян і використовувалися в першу чергу для випасу худоби. Не чужі їм були й інші заняття – багато з них дрессировались для допомоги рибалкам витягуванні мереж з води і навіть для полювання, де використовувалися для підбору вбитої дичини.

З часом водяна порода поступово витіснялася з пасовищ вівчарками німецькою і бельгійською різновидів. До початку минулого століття ізольовані популяції залишалися тільки в північній Іспанії (Астурії і Кантабрії), а також у західній і південній Андалузії. Лише в 1973 році «перро де аква еспаньол» (так назва цієї породи звучить по-іспанськи) привернула увагу професійних заводчиків, які зайнялися її розведенням і формуванням стандартів. Нарешті, у 1992 році стандарт цієї породи був визнаний Міжнародної кінологічної федерацією під номером 336.

Відповідно до стандарту породи її чистокровні представники володіють певними зовнішніми ознаками.

• Кучерява шерсть, яка з віком починає свиваться в шнур. Колір повинен бути білим, чорним або коричневим. Допускається наявність на шерсті плям білого, чорного або коричневого кольору.
• Висота в холці повинна складати від 40 до 50 см для дорослих самців і від 38 до 45 см для дорослих самок. Маса самців повинна знаходитися в діапазоні від 16 до 20 кг, тоді як для самок цей показник повинен становити від 12 до 16 кг.
• Голова повинна бути масивною з плоскою формою черепа та вираженим переходом від морди до лоба. Мочка носа повинна бути пофарбована в той самий колір, що й більша частина шерсті тварини.
• Очі повинні бути різних відтінків коричневого кольору (від горіхового до темно-карого) і перебувати на відносно великій відстані один від одного.
• Вуха повинні бути висячими і мати трикутну форму.
• Собака повинна володіти широкими і глибокими грудьми з опуклими ребрами. Спина повинна бути майже прямий зі злегка скошеним крупом. Живіт у цих тварин не повинна випирати. Шия повинна бути короткою, але досить мускулистої.
• Лапи повинні бути потужними, а подушечки на них схожими на котячі.

Правильно виховані представники іспанської водяній породи відрізняються ласкавим і доброзичливим характером, який вони виявляють не тільки до власника, але й до решти членів його сім’ї. Навіть до незнайомців ці вихованці замість агресії виявляють лише обережність.

Ці тварини сильно прив’язуються до господаря і погано переносять розлуку до них. До того ж вони відчувають потребу в постійній активності і рідко сидять на одному місці. Особливо це стосується цуценят, які можуть приділяти іграм майже весь день.

Сама назва цієї породи натякає на їх любов до водних процедур. Побачивши водойму, тварина радісно кинеться до нього, навіть якщо це буде невеличка калюжа. Так що в дощову погоду варто вигулювати «іспанців» на повідку.

Незважаючи на досить хороший рівень здоров’я і стійкість до більшості хвороб, у цієї породи є кілька характерних захворювань, які до того ж можуть передаватися потомству, а саме:

• хвороби очей – глаукома, прогресуюча атрофія сітківки, катаракта, дистихиаз (поява додаткових рядів вій);
• хвороби щитовидної залози;
• гипоадренокортицизм (недостатня секреція адреналіну і кортизолу);
• недостатність підшлункової залози;
• різні алергії;
• дисплазія (порушення розвитку) тазостегнових суглобів.

Незважаючи на любов цих псів до плавання, важливо стежити, щоб вони не проводили занадто багато часу в холодній воді, інакше можлива часткова або повна втрата слуху.

У ранньому віці щенята цієї породи часто травмуються, тому господарям варто обмежувати рівень їх активності, не залишати їх надовго одних.

Середня тривалість життя цих тварин становить від 10 до 14 років.

Іспанські водяні собаки в цілому досить невибагливі. Однак їхня енергійність і потреба у фізичній активності зумовлюють головна вимога до змісту породи – обов’язковий вигул вранці і ввечері протягом не менше години.

Основна особливість догляду за цими тваринами – їх не потрібно розчісувати. Їх шерсть сама по собі скручується в кучерики і шнурки, і її розчісування не тільки завдасть тварині дискомфорт, але і зіпсує його зовнішній вигляд. Замість розчісування, шерсть можна стригти (але не частіше 1 рази в рік). Стрижка цих собак суто факультативна та обов’язкова тільки у випадку, якщо ви збираєтеся брати вихованця з собою на полювання. Під час стрижки зверніть увагу, що за стандартом породи довжина вовни на всьому тілі тварини повинна бути однакова.

А також не рекомендується занадто часто купати цих вихованців. Купання рекомендується лише у випадку, коли собака дуже сильно забруднилася. Мити таку собаку потрібно в теплій воді із застосуванням нейтрального шампуню для тварин. Сушити шерсть бажано на відкритому повітрі.

Вразливими місцями цієї породи є вуха і очі, тому важливо їх регулярно чистити. Чистка вух здійснюється не рідше 1 разу на тиждень за допомогою ватних тампонів, які можна змочити розчином або ветеринарним лосьйоном. Мити очі собакам потрібно при перших ознаках запальних процесів або їх видимому забрудненні. Для цього можна застосовувати марлеві серветки або ватяні диски, змочені водою, фізіологічним розчином або лосьйоном.

Оскільки до 70-х років минулого століття порода не розглядалася в якості декоративного і використовувалася в основному в сільських умовах, ніяких особливих вимог до раціону в іспанських псів немає. Важливо дотримуватися загальних рекомендацій щодо годівлі собак і включати в раціон м’ясо (не дуже жирне, бажано у вареному вигляді), м’ясні субпродукти (печінка, серце, нирки, шлунки), каші з гречки або рису, варені овочі, нежирні кисломолочні продукти (сир або кефір). Не буде зайвим включити в раціон також морську рибу, але не частіше двох разів на тиждень і обов’язково очищену від кісток.

Не заборонено і використання сухих кормів, зокрема, повнораціонних. Воду в поїлки важливо міняти не рідше 1 рази в добу.

Головна перевага цього вихованця – його дружелюбність по відношенню як до людей, так і до тварин. Історично ці собаки були привчені до співіснування з вівцями, козами та іншою домашньою живністю, тому спалахи агресії по відношенню до іншого звірині серед іспанських водяних практично не зустрічаються.

Ще одна перевага цієї різновиди собак – з-за порівняно недавнього інтересу професійних заводчиків ця порода не встигла втратити свої пастуші і мисливські інстинкти, а значить, її можна рекомендувати власникам ферм і мисливських угідь, де вона зможе сповна проявити свої навички.

Основний мінус породи – природна енергійність і необхідність регулярної фізичної активності. Прогулянкам з таким вихованцем потрібно приділяти більше часу (від двох годин на день), ніж більш спокійним порід собак. В іншому випадку тварина може бешкетувати будинку, впасти в депресію і навіть захворіти.

Ще один недолік іспанських псів – енергійний і самостійний характер, з-за якого з собакою потрібно проводити багато часу і ретельно коригувати її поведінка, особливо на перших етапах дресирування. При цьому через вродженого миролюбності таку собаку не можна використовувати як сторожовий.

Незважаючи на непогане здоров’я, ця порода схильна ряду небезпечних захворювань, які важливо виявити на ранніх стадіях, інакше їх зір, слух або ендокринна система буде непоправно пошкоджені. При загальній невибагливості у догляді ці пси вимагають постійного контролю стану вух і очей.

Нарешті, порода не дуже поширена в Росії, тому щоб обзавестися чистокровним щеням, доведеться довго шукати його (або замовляти в Іспанії), при цьому викласти від 650 до $2000.

Ще більше про особливості породи дивіться у наступному відео.