СО2 для акваріума (23 фото): як зробити систему СО2 для акваріума своїми руками? Для чого потрібна сода і лимонна кислота? Як використовувати дропчекер?

СО2 вважається важливою складовою кожного акваріума. Цей компонент води забезпечує важливу частину життєдіяльності всіх живих істот, які проживають в штучної екосистеми. Кожен акваріуміст повинен знати про функції, особливості подання та варіантах контролю кількості вуглекислого газу в акваріумі.

СО2 – це газ, який забезпечує дихання акваріумних рослин. Представники флори наполовину складаються з даного компонента. У природному водоймищі його достатньо для нормальної життєдіяльності водної рослинності, а ось в домашніх резервуарах дуже мало. Незважаючи на те, що рибки виробляють СО2 в акваріум, його все одно не вистачає для повноцінного дихання водоростей і підводних кущів.

Основні функції СО2.

• Є головним будівельним матеріалом представників флори. При правильно організованій системі подачі вуглекислого газу рослинність стає красивою, здоровою.
• Після фотосинтезу відбувається виділення кисню, який необхідний для дихання риб і інших гідробіонтів.
• Подача вуглекислого газу в акваріум здатна знижувати рівень кислотності води в штучної екосистеми, а це припадає до душі більшості рослин і представникам фауни.

Також обов’язковою вважається регуляція освітлення, рівня кислотності. В іншому випадку риби можуть задихнутися, вода помутніє, а резервуар заросте водоростями.

Подавати вуглекислий газ можна кількома способами.

На думку багатьох фахівців, подача СО2 в акваріум з допомогою балонної установки вважається найбільш ефективною. Балон можна придбати в спеціалізованому магазині і, дотримуючись інструкції, забезпечити подачу діоксиду вуглецю в акваріум. Мінусом використання даного варіанту є те, що підходить така установка виключно для великих резервуарів. Також користувач може зіткнутися з високою вартістю балона.

Незручність також викликають великі габарити конструкції, до складу якої входить електромагнітний клапан, система контролю розпилюючої елемента, власне балона та інших частин. При недотриманні техніки безпеки та інструкції з експлуатації можлива взрвывоопасная ситуація.Переваг у механічного варіанти подачі двоокису вуглецю чимало.

При купівлі агрегату варто віддавати перевагу тому, що має плоске дно, а також вентиль, що відповідає ГОСТ. Балон повинен бути промаркований спеціальним чином, а редуктор оснащений електромагнітним клапаном і тонкої регулюванням. Бажаним вважається присутність лічильника, саме він допоможе відстежувати кількість СО2.

В основі даного методу лежить змішування реагентів, які в результаті виділяють оксид вуглецю. Реагенти – гідна альтернатива попередньому варіанту, тому що замість балонів можна купити таблетки в спеціалізованому магазині. Хімічний спосіб подачі СО2 вважається досить простим, ефективним, практичним і безпечним. Однією таблетки вистачає для забезпечення необхідним обсягом вуглекислого газу 20 літрів рідкого середовища. Недоліком вважається постійна необхідність купувати нові таблетки.

Цей варіант вважається найбільш креативним, так як заснований на самостійному виготовленні генератора, в якому відбувається бродіння. Результатом роботи конструкції є виділення СО2. Недоліком генератора можна назвати неможливість контролю процесу, а також ризик витоків газу. Незаперечна перевага агрегату – це його невисока вартість.

Існує маса варіантів даних конструкцій, найбільш поширеною з яких можна назвати генератор, основою якої є сода і лимонна кислота. Газована вода як джерело СО2 також є прекрасним варіантом забезпечення акваріума. Після того як пляшка розкривається, в ній є вуглекислий газ у кількості 1450 мг. Для забезпечення акваріума життєво важливим компонентом достатньо 20 мл газованої води.

Головними перевагами використання даного способу є економічність і простота, а недоліками – нестабільність концентрації газу, слабкість подачі речовини. Для підняття бульбашок з дна підійде найдешевша вода, при цьому вона повинна вливатися щодня.

Даний агрегат вважається високоефективним проточним дифузором, що функціонує на зворотному осмосі. Він поширює СО2 при розпиленні. Автомайзер забезпечує якісне розчинення вуглекислого газу у воді акваріума. Для правильної роботи агрегату його розташування має бути вертикальним, таким чином газ буде розпорошуватися з максимальною силою.

Після того як обраний спосіб генерації вуглекислого газу, можна приступати до підбору розпилювача, дифузора. Найбільш поширеними варіантами даних пристосувань можна назвати наступні.

• Дзвін. Також його називають перевернутим стаканчиком. Він має вигляд невеликої пластмасової або скляній ємності, що наповнена водою. Дзвін поміщають в акваріум таким чином, щоб відкрита сторона була знизу. Після цього агрегат з балона наповнюють СО2. Протягом дня двоокис вуглецю поступово витрачається зі склянки, а до вечора повторно наповнюється рідиною. З ранку операції повторюються. Даний вид пристосування вважається оптимальним для маленьких акваріумів.

• Дифузор з дерева. Даний вид розпилювача зазвичай виготовляється з листяної породи дерева. Дифузор здатний створювати дрібні газові бульбашки, що сприяють швидкому розчиненню СО2. До переваг даного агрегату відноситься простота в сукупності з ефективністю. До недоліків – необхідність подавати газ виключно під впливом високого тиску. Мінусами дерев’яного дифузора також вважають змінну продуктивність і недовговічність. Агрегати цього типу можна придбати або створити власноруч.

• Склокерамічний і мембранний дифузор є найбільш поширеними варіантами. Подача газу здійснюється в ємність з скла, що знаходиться під водою. В верхній частині вона закривається скляним диском або мембраною з пластику. Через дрібні отвори на поверхні агрегату газ з невеликою швидкістю продавлюється в воду. У цьому випадку СО2 має вигляд дрібних бульбашок.

• Бульбашкові драбинки. Дані конструкції мають вигляд скляних і пластикових прозорих лабіринтів. У них кожен з бульбашок вуглекислого газу, що запущений знизу, з невеликою силою піднімається у верхню частину води, поступово розчиняючись в ній. Цю громіздку штуку не потрібно декорувати, так як випускання бульбашок саме по собі має дивовижний вид.

• Активні помпи – це реактори подачі вуглекислого газу, що створені за новітніми технологіями. Вони можуть характеризуватися різноманітністю конструкції, але при цьому єдиним принципом роботи. Потік води подається назустріч газових бульбашок, в цей час відбувається гальмування і розчинення останніх. До недоліків помп можна віднести їх технічну складність. А ось до переваг – ефективність і відсутність необхідності в тиску.

В даний час багато акваріумісти роблять системи подачі СО2 в акваріум своїми руками. Дане обладнання можна створити з вогнегасника, наприклад, на 2 кілограми. В цьому випадку для роботи також буде необхідна система з манометрами і регулятор у вигляді випускного клапана, які будуть в змозі витримувати тиск вуглекислого газу з балона. За допомогою гайкового ключа видаляється трубка з розпилювальний розтрубом. Щоб дія була максимально безпечним, не варто позбуватися фіксуючого чека на важелі.

Після встановлення манометрів в сукупності з вихідними клапанами можна приступати до отримання запобіжної чеки.

Манометр тиску повинен показати значення приблизно в 50 бар за умови, що використовувався 2–х кілограмовий вогнегасник. Встановити вихід вуглекислого газу можна в будь-якій кількості, якої вистачить для вашого акваріума. Щоб зафіксувати необхідний режим, варто скористатися ізолюючою стрічкою. Перевірити витік газу можна за допомогою мила.

Наступним кроком буде зв’язування даної системи з лічильником бульбашок двоокису вуглецю і клапаном зворотного напрямку. Даний захід допоможе запобігти потраплянню рідини в балон і його складові. Після установки числа бульбашок можна укладати систему в акваріум. По закінченні монтажу не варто забувати про закріплення вогнегасника.

Одним з життєво важливих аспектів акваріума, який повинен знаходитися на постійному контролі, є концентрація у воді вуглекислого газу. Здійснювати процедуру можна за допомогою таких пристосувань.

• Дропчекер тест. Зовнішній вигляд пристрою має вигляд краплі, що наповнена рідиною для індикації. Даний індикатор якісно реагує на зміни вмісту СО2, показуючи результат за допомогою зміни кольору. Наприклад, жовтий означає надмірну концентрацію двоокису вуглецю, зелений – його максимальну кількість, а синій – недолік. Дропчекеры досить прості в застосуванні, однак діють дуже повільно.

• Рідина – індикатор. Завдяки даним способом можна протягом декількох хвилин визначити кількість СО2 у водному середовищі. Даний індикатор здатний показати карбонатну жорсткість. Колір, що визначився на пристосуванні, можна зіставити з таблицею кольорів і оцінити обсяг присутнього газу у воді. Користуватися таким методом досить просто, незручність може викликати тільки необхідність в постійній заміні рідини.

• Спостереження. Цей спосіб вважається найбільш недостовірним, оскільки його основою є суб’єктивна думка спостерігача. В даному випадку аквариумисту потрібно відслідковувати поведінку рибок, ріст і розвиток рослинності, при цьому відзначаючи нетиповість їх стану.

Кожен власник акваріума повинен знати, що до змісту СО2 у воді не можна ставитися недбало, так як цей газ дуже важливий для нормальної життєдіяльності рослинності й, як наслідок, для інших мешканців. Після придбання резервуара варто зайнятися установкою подачі в нього вуглекислого газу.

Нижче дивіться відео про подачу в акваріум вуглекислого газу.