Найвідоміші марафонці-шахраї – цікаві факти

Змагання з марафонського бігу були включені в програму перших Олімпійських ігор сучасності в 1896 році, з того часу вони незмінно входили в олімпійську програму. Перемогти в цьому виснажливому змаганні – заповітна мрія будь-якого бігуна на довгі дистанції. Причому, деякі намагалися це зробити за допомогою шахрайства.

Перший такий факт був зареєстрований вже на першій Олімпіаді. Третім до фінішу прибіг грецький спортсмен Белокас з рахунком 3 години 6 хвилин 30 секунд. Але незабаром він був дискваліфікований. Знайшлися свідки, які бачили, що значну частину дистанції Белокас подолав на попутній підводі.

Наступні Олімпійські ігри, які проходили в Парижі, також не обійшлися без скандалу, але факт шахрайства ні доведений. Переможцем, на радість глядачів, став француз М. Тейт, другим фінішував його співвітчизник Е. Шампіонне. Американські бігуни, які перед стартом були явними фаворитами, наполегливо намагалися переконати суддів, що французи абсолютно не забруднилися на дистанції, хоча там була велика калюжа. Переможців звинуватили в тому, що вони зрізали маршрут, добре орієнтуючись у вулицях Парижа. Але, довести нічого не змогли.

Втім, американці теж були далеко не безгрішними. У 1904 році Ігри проходили в Сент-Луїсі. Фред Лорц скористався автомобілем, який був спеціально приготовлений. За кілька кілометрів до фінішу він непомітно повернувся на трасу і тріумфально перетнув фінішну лінію першим. Йому навіть встигли вручити золоту медаль, але "шило в мішку" приховати не вдалося. Лорц наполегливо намагався переконати комісію, що це була просто жарт. Але жартівника строго покарали – дискваліфікували довічно.

Італієць Дорандо П’єтро на Олімпіаді 1908 року стало мимовільним шахраєм. Порушувати правила він не збирався, але на останніх кілометрах дистанції настільки вибився з сил, що на фінішній межі ніяк не міг збагнути – в якому напрямку потрібно рухатися. Судді почали підказувати йому, але спортсмен впав на доріжку, безуспішно намагаючись піднятися. Такого видовища не витримали навіть неупереджені арбітри, вони під руки довели бідолаху до фінішу. Але, стати переможцем П’єтро не зміг. Американець Джон Хейес, який став другим, подав протест, адже його суперник дістатися до фінішу самостійно не зміг. Протест був задоволений, а П’єтро позбавили медалі.

Шахраювали марафонці не тільки на Олімпіадах. У столиці Кенії місті Найробі був дискваліфікований місцевий спортсмен. Він примудрився стати другим, пробігши за все кілометр. 28-річний Юліус него відразу ж після старту пірнув у натовп глядачів, а потім сховався за сміттєвим контейнером. А так як старт і фініш знаходилися в одному місці, то шахрай приєднався до групи лідерів, коли вони вже подолали понад 40 кілометрів. За друге місце йому покладався солідний приз – 7 000 доларів. Але, суперники проявили пильність, заявивши, що цього хлопця вони взагалі на дистанції не бачили.

Один спортсмен добре, а два – краще. Напевно, так вирішили африканські брати-близнюки на прізвище Мотсоненг. В одному з супермарафонскіх забігів вони кілька разів змінювали один одного на дистанції, потрапивши в результаті в десятку кращих учасників, що давало право на отримання грошової винагороди. Але, брати не врахували маленької деталі: один з них носив годинник на лівій руці, а інший на правій. Хтось із уважних арбітрів зафіксував цей факт на камерах спостереження. Спортсмени були дискваліфіковані на 10 років. Цікаво, що один з братів повернувся в спорт навіть після закінчення терміну дискваліфікації. А незабаром знову був відсторонений, на цей раз за застосування допінгу.

А ось один з учасників Монреальського марафону відбувся більш м’яким покаранням – трирічної дискваліфікацією. За те, що скористався пунктом прокату велосипедів, проїхавши частину дистанції на колесах. Але, потрапив в об’єктив фотографа.

21 квітня 1980 року американка Розі Руїс виграла Бостонський марафон у жіночій категорії з результатом 2: 31.56. Її час стало найшвидшим для жінок в історії Бостонського марафону, а також третім часом для жінок, коли-небудь зареєстрованим у всіх проведених марафонах. Однак знайшлися свідки, які побачили як Руїс добиралася до фінішу на метро і вийшла на дистанцію лише за півмилі до фінішу.

Її "подвиг" повторив Мартін Франклін, він став 19-им у Нью-Йоркському марафоні 2001 року, отримавши за цей результат понад 4 000 доларів. Пізніше виявилося, що він "наздогнав" лідируючу групу на метро. Вибухнув грандіозний скандал, багато хто вимагав, щоб Франкліна притягнули до кримінальної відповідальності за шахрайство.
Тюрми він зумів уникнути, але все призові гроші довелося повернути.

Всі ці аферисти намагаються якомога швидше дістатися до фінішу і отримати гроші і славу. А ось шлях від старту до фінішу для японця СВЦОО Канагурі розтягнувся на 54 роки 8 місяців 6 днів 8 годині 32 хвилини 20секунд. Він стартував на Олімпіаді 1912 року, а фінішував лише в 1967 році. І шахраювати абсолютно не збирався. Просто дуже втомився і приліг відпочити в будинку одного гостинного шведа. А коли прокинувся, то змагання вже закінчилися. У 1967 році йому дозволили повернутися на ту саму дистанцію більш чим півстолітньої давності і дістатися до фінішу. У той час колишнього спортсмена було вже 76 років.