20 фактів про «короля жахів» Альфреда Хічкока, який умів лякати людей, як ніхто інший

Ім’я Альфреда Хічкока знайоме не тільки тим, хто всім іншим киножанрам віддає перевагу трилерам, але і просто любителям кінематографа. Картини режисера вважаються еталоном жанру жахів, а новаторські прийоми, які він використовував у своїх роботах, застосовуються і в XXI столітті. Так, наприклад, у фільмі «Птахи», який мало не звів з розуму виконавицю головної ролі Тіппі Хедрен, взагалі не використовувалася музика, що зробило картину ще більше лякає. Сам Хічкок в житті був досить складною людиною, вчинки якого було складно передбачити.

В день народження одного з найбільш відомих і значущих режисерів в історії кінематографа Porady.co.ua згадав деякі факти з його біографії — як творчої, так і особистої.

Альфред Хічкок у 1939 році.

• Сер Альфред Хічкок народився 13 серпня 1899 року в Лейнстоуне, який сьогодні є частиною Великого Лондона. У 1915 році, в розпал Першої світової війни, майбутній «король жахів» хотів відправитися на поля битви, проте з-за зайвої ваги отримав відмову і був записаний в резерв.
• У 1920 році Хічкок влаштувався на кіностудію електриком, а вже через пару років як співрежисер зняв два фільми, один з яких, «Номер 13», так і не був закінчений. Свою першу «самостійну» кінокартину він випустив у 1925 році, а ще через 4 роки на світ з’явився перший звуковий британський фільм «Шантаж», що мав великий успіх в прокаті.
• Один з перших, ще німих фільмів Альфреда Хічкока, «Гірський орел», знятий в 1926 році, безслідно зник. У списку 75 «розшукуваних фільмів», створений Британською асоціацією кіно, «Гірський орел» займає 1-е місце. Його називають свого роду святим Граалем для істориків кінематографа, проте сам режисер вважав стрічку відверто поганий.
• 9 фільмів, які Хічкок зняв у 1925-1929 роки, ЮНЕСКО внесло до Фонду всесвітньої спадщини, оскільки вважається, що вже в ранніх роботах режисера простежуються характерні для всіх його кінокартин сюжети і манії.

Камео у фільмі Хічкока «Вікно у двір».

• Режисер не тільки сам знімався в епізодичних ролях у багатьох своїх фільмах, але і знімав свою єдину дочку Патрісію, яка народилася в 1928 році. Хоча батько і не афішував її участь в своїх роботах, в титрах її ім’я вказувалося. Одним з фільмів, де знялася Пат, був знаменитий «Психо».
• Стрічку «Сліпа людина» Хічкок хотів знімати в Діснейленді. Однак Уолт Дісней відмовив йому на тій підставі, що саме він створив «це огидне „Психо“».
• Незважаючи на те, що його фільми номінувалися на «Оскар» в різних категоріях 16 разів, ні за один з них Хічкок не отримав приз як кращий режисер. Головним «оскарівським» досягненням майстра став приз за кращий фільм, яким стала стрічка «Ребекка». Це була перша робота режисера в США, куди він переїхав з Великобританії в 1939 році.
• Хичкоку належить і найкоротша мова в історії церемонії премії «Оскар». Коли в 1968 році йому вручили статуетку за внесок у розвиток кіновиробництва, він сказав: «Спасибі», а потім додав: «Велике спасибі» — і пішов зі сцени.

• До Хічкока ніхто з американських режисерів не показував у своїх фільмах унітаз — це вважалося непристойним. Сер Альфред і тут став першовідкривачем, прикладом якого багато творці фільмів жахів йдуть до цих пір.
• Перед виходом фільму «Психо» на прохання режисера його помічник викупив усі копії літературного першоджерела, щоб ніхто не міг дізнатися про фінал подій, що відбуваються у фільмі. На всі видання він витратив $ 9 500.
• У 4 картинах поспіль Хічкок знімав Джиммі Стюарта, але вирішив відмовитися від співпраці з ним, тому що визнав його винним в тому, що фільм «Запаморочення» на перших порах був погано прийнятий глядачами. Однак він не хотів говорити про це акторові і вирішив дочекатися моменту, коли той буде зайнятий іншою роботою. Коли це сталося, геній епатажу запросив у нову картину «На північ через північний захід» Кері Гранта.
• Після першого показу кожного з 5 своїх фільмів Хічкок викуповував у кінопрокатників право на картину, в тому числі і на «Запаморочення». Тому протягом 30 років фільми демонструвалися в кінотеатрах. Лише після смерті режисера, коли права на роботи перейшли до його дочки, стрічки повернулися до глядачів.

Альфред Хічкок з дружиною Альмой Ревіль, 1972 рік.

• Альфред Хічкок одружився один раз і на все життя: в 1926 році він уклав шлюб з Альмой Ревіль, яка прожила з ним до самої його смерті в 1980 році. Довгий час дружина була практично його другим режисером, і саме завдяки їй в знаменитій сцені у ванній у фільмі «Психо» з’явилася музика, яка зіграла не останню роль у створенні атмосфери страху і нервового напруження.
• У Хічкока було специфічне почуття гумору. Одного разу він подарував доньці Тіппі Хедрен Мелані Гріффіт, якій на той момент було 5 років, ляльку з обличчям її матері, яка лежить у труні. Прийнято вважати, що таким чином режисер помстився актрисі за сварку з ним.
• Були у режисера жарти і гірше. Одного разу він пообіцяв одному з членів знімальної групи тижневу зарплату за те, що той просидить ніч в темній студії, прикутим до камери. Незадовго до того, як людину прикували до апаратури, Хічкок пригостив його бренді з проносним, про наявність якого той, звичайно ж, не здогадувався. Результат був передбачуваний.
• Однією з найбільших і, мабуть, дивних фобій Хічкока були яйця. В одному з інтерв’ю він сказав, що вони не просто його лякають — їх вигляд викликає у нього огиду. Більш того, за словами режисера, він ніколи не бачив нічого більш страшного, ніж растекающийся жовток. До речі, за все життя Хічкок так і не з’їв жодного яйця.

Режисер на зйомках фільму «Птахи».

• Під час зйомок фільму «Птахи» Хічкок пообіцяв Тіппі Хедрен, що всі пернаті будуть несправжніми. Однак, щоб домогтися від актриси максимально природних емоцій, у зйомках були задіяні справжні ворони і чайки, яких кидали актрисі особа протягом кількох знімальних днів.
• «Птахи» — єдина картина майстра, в якій відсутнє логічне завершення. Режисер говорив, що подібний прийом змусить глядача відчувати нескінченне почуття страху навіть після фінальних титрів. Сам Хічкок все життя боявся своїх фільмів — настільки, що ніколи не переглядав їх і щиро не розумів, як інші люди можуть дивитися їх.
• Незважаючи на власні численні фобії — наприклад, він все життя боявся поліції, — Хічкок дуже любив досить жорстоко жартувати над чужими страхами: так, він міг відправити людині, боявшемуся павуків, коробку, заповнену комахами до країв. До речі, нелюбов до поліції проявилася і в роботах майстра: поліцейський у нього найчастіше — це поганий хлопець, який у чомусь помилково звинувачує головного героя.
• Незадовго до смерті, напередодні 1980 року, Альфред Хічкок отримав від королеви Єлизавети II титул лицаря. Коли його запитали, чому це сталося так пізно, режисер відповів, що виною тому була неуважність.

Чи відносите ви себе до шанувальників і трилерів Хічкока взагалі? Або ви віддаєте перевагу інший жанр кінематографа?