Вчитель-логопед: що це за професія? Плюси і мінуси роботи. Де потрібно вчитися і які предмети потрібно здавати після 11 класу?

Затребуваність фахівців в області логопедії неухильно зростає з кожним роком. За даними Всесвітньої Організації охорони Здоров’я, з початку 90-х років минулого століття в усьому світі постійно і неухильно збільшується кількість дітей дошкільного віку з виявленими порушеннями функції мови.

У людському організмі мовленнєва діяльність безпосередньо пов’язана з роботою центральної нервової системи, тобто головного мозку. При різних порушеннях роботи мозку в результаті родових чи інших травм, обтяженої спадковості чи інших патологій у дитини виникають проблеми з пам’яттю, мисленням, увагою та іншої психічної діяльністю, виражені в тій чи іншій мірі.

Сучасні нейробіологи довели, що при порушенні функції мови згодом у дитини розвиваються і проблеми в області інтелектуального розвитку. Найбільш сприятливим і ефективним часом для усунення мовних порушень вважається дитячий дошкільний вік. Проблеми такого плану вирішують певного рівня медичні фахівці, серед яких значиться і вчитель-логопед.

Вчитель-логопед – це фахівець високої кваліфікації, що вивчає різні мовленнєві дефекти, причини їх виникнення та способи усунення. Для нормалізації мовного процесу логопед у своїй роботі використовує спеціально розроблені методики і прийоми, завдяки яким поліпшується або повністю відновлюється мовна функція у дорослих людей і дітей.

Професія логопеда з’явилася порівняно недавно. Вперше логопедией почали займатися на початку XVII століття на території Європи. Спочатку логопед займався з дітьми, що мають патологію слухового сприйняття. І тільки майже через три століття логопедія придбала ті форми, які стали прицільно спрямовані на роботу з корекцією функції мови. В цілому робота логопеда зводиться до того, щоб навчити людину правильно вимовляти всі звуки його рідної мови.

Для того щоб корекція мови була ефективною, фахівця з логопедії необхідно знати основи такої науки, як психологія, тому що мова і психічний розвиток людини нерозривно пов’язані між собою. Багато дефекти мовного відтворення мають психологічні коріння і набагато рідше – вроджені анатомічні патології. Порушення мовленнєвої функції можуть виникнути в житті людини не тільки в ранньому дитинстві, але і в будь-якому іншому віці, наприклад, після перенесеного інсульту. Тому професійний вчитель-логопед повинен досконало володіти різними методиками, що дозволяють працювати з учнями будь-якої вікової категорії.

В даний час професія вчителя-логопеда підрозділена на спеціаліста по роботі тільки з дітьми і тільки з дорослими пацієнтами. Обов’язки обох категорій цієї професії в цілому схожі, відмінності полягають лише в методах підходу до виучуваного людині.

Багато людей помилково припускають, що логопед – це більш лікар, чим фахівець, що знає педагогічні аспекти. З одного боку, це може виглядати і так, але професія вчителя-логопеда передбачає симбіоз педагогіки і певною мірою – медицини. Перед педагогом стоїть завдання не лікування пацієнта, а навчання його вимові букв і звуків. Крім того, варто відзначити і той факт, що як такої професії, званої «лікар-логопед», не існує. Так нерідко люди називають фахівця з вищою медичною освітою, який пройшов курси підвищення професійної кваліфікації за напрямом дефектології.

Професія вчителя-логопеда має не тільки загальновизнану корисність, але і високу затребуваність. Вона дозволяє людям покращити якість їх життя та дає можливість реалізувати себе в ній. Але крім загальнолюдських цінностей, логопедія має й інші плюси.

• Зарплата педагога-дефектолога не передбачає великої грошової винагороди, але у такого фахівця завжди є можливість для підробітку у вигляді приватних консультацій за договірними цінами, а час для таких приватних практик кожен дефектолог може вибирати за своїм можливостям.
• Фахівці в області логопедії мають широку популярність. Працевлаштування можливо в дитячому садку, школі, поліклініці, приватному навчальному центрі, в реабілітаційному відділенні і так далі.
• Тривалість роботи вчитель-логопед визначає для себе сам. В цій професії немає таких негласних передумов, як вік. Навіть перебуваючи на пенсії, цей фахівець цілком може продовжувати свою трудову діяльність як в офіційному порядку, так і в приватному.

Незважаючи на всі позитивні моменти, як і в будь-якому іншому справі, в логопедії є і свої певні недоліки.

• Заняття, що проводяться з різними за складом характеру дітьми, постійно вимагають великої психологічного навантаження і фізичної витривалості. Нерідко вчитель-логопед змушений не тільки займатися проблемами мовної функції, але і виступати в ролі психолога, якому потрібно вислухати історію пацієнта і поставитися до ситуації з співчуттям і розумінням.
• Крім будь-який інший навантаження на педагога лежить обов’язок ведення необхідної документації, особливо це актуально для тих фахівців, які працюють в державних установах. З кожним роком число документів, що оформлюються на кожного учня, тільки зростає, і це є досить серйозним навантаженням для будь-якого спеціаліста.
• Успіх та результат від виконаної логопедом роботи в основному залежить від самого пацієнта, його бажання і настрою усунути свої мовні недоліки. Працездатність і мотивація у всіх людей різні, і іноді учень з певних причин не прагне до результативності проведених з ним занять, незважаючи на старання і високий рівень професіоналізму педагога-дефектолога.
• Результати занять або хоча б невеликі поліпшення, наприклад, при алалії, заиканиях, афазії можуть з’явитися нескоро, иногдаих можна очікувати тільки через 3 або навіть 5 років наполегливої праці.

Багато людей, в основному, звичайно, дівчата, ще в школі здійснюють для себе вибір майбутньої професії, схиляючись до напрямку дефектології. Однак, щоб стати справжнім логопедом, фахівець сам повинен мати грамотну і чітку мову без дефектів вимови. Крім того, має важливе значення і загальна культура мовлення. У спілкуванні з учнями будь-якого віку не можна допускати помилок орфоепії, стилістики, а також важливо не вживати просторічних виразів. Мова вчителя-логопеда – це завжди зразок для його учня, який навчається і вдосконалює свої мовні навички шляхом наслідування.

Щоб здійснювати свою професійну діяльність, вчитель-логопед повинен знати і розуміти фізіологію і механізм голосоутворення у людини, володіти певними знаннями по анатомії. Працюючи з людьми, що мають дефекти мови, спеціаліст повинен бути знайомий з такими науками, як етика, педагогіка, основи дитячої психології.

Розмірковуючи про те, як вивчитися на вчителя-логопеда, деякі випускники шкіл помилково припускають, що достатньо всього лише закінчити певні курси. Але потрібно розуміти, що їх закінчення не дасть вам права займатися педагогічною роботою з офіційним працевлаштуванням. Справа в тому, що профільні курси – це всього лише програма перепідготовки тих осіб, які вже мають базову вищу медичну або педагогічну освіту. Щоб стати справжнім фахівцем в області логопедії, вам необхідно закінчити вищий навчальний заклад (ВНЗ), де є факультет дефектології або кафедра логопедії.

Щоб вчитися в профільному Вузі, необхідно готуватися заздалегідь, поглиблено вивчаючи предмети, які потрібно здавати після 11 класу:

• біологію;
• російська мова;
• суспільствознавство;
• літературу чи математику (залежить від вимог Внз).

Основними предметами для вступу до ВНЗ будуть біологія і російську мову, саме вони визначають кількість балів, які за результатами іспиту будуть враховані для проходження абітурієнта на бюджетну форму навчання. Причому перелік предметів може бути змінений або доповнений в залежності від вимог того вищого навчального закладу, в якому ви б хотіли навчатися. Тому ознайомитися з вимогами Вузу до абітурієнту найкраще завчасно.

Однак, крім іспитів, вам доведеться отримати ще й медичну довідку від логопеда про те, що ви самі не страждаєте порушеннями функцій мови. Крім того, багато Вузів проводять співбесіди з абітурієнтами для того, щоб виявити їхню здатність до навчання на обраному факультеті. Це свого роду тест і до нього потрібно підготуватися заздалегідь, ретельно продумавши свою усну мову у вигляді короткого виступу.

Кращими профільними російськими ВУЗами, які можна закінчити в якості базової освіти, є:

• Інститут спеціальної педагогіки і психології імені Р. Валленберга;
• Державний педагогічний університет імені А. В. Герцена;
• Московський державний гуманітарний університет імені М. А. Шолохова;
• Московський психолого-соціальний університет;
• Ленінградський державний університет імені А. С. Пушкіна;
• Санкт-Петербурзький державний педіатричний університет;
• Нижегородський державний педагогічний інститут імені К. Мініна;
• Ярославський державний педагогічний інститут імені К. Д. Ушинського.

Закінчення Вузу і профільних курсів підвищення кваліфікації в галузі дефектології не означає того, що ваше подальше підвищення рівня знань на цьому повинно зупинитися. Навпаки, вчитель-логопед для надання якісної допомоги своїм учням повинен постійно вивчати нові і удосконалюються методики, розроблені для корекційної роботи з дефектами мови.