Вчитель фізкультури: обов’язки викладача фізичної культури на роботі. Загальна характеристика професії

Професія вчителя фізкультури не відноситься до розряду модних і престижних, з-за чого з даної спеціальності завжди є достатня кількість вакансій. Педагогами по фізичній культурі частіше стають спортсмени, які закінчили свою спортивну кар’єру, а також люди, які щиро люблять спорт.

Своїми коренями професія сягає часів Стародавньої Греції, коли серед юнаків культивувалися сила, спритність і витривалість, а в суспільстві приділялася величезна увага військово-спортивних дисциплінах. У комплекс вправ для молодих людей входили кулачні бої, гонки на колісницях, стрибки у висоту та біг на довгі і короткі дистанції.

У сучасному вигляді фізична культура стала офіційно викладатися з середини XIX століття, коли в школах Великобританії був офіційно введений урок гімнастики. Величезний внесок у розвиток професії вніс Петро Францевич Лесгафт – видатний російський педагог, анатом, антрополог і біолог. Розроблена ним у кінці XIX століття наукова система фізичного виховання широко відома фахівцям і не втратила своєї актуальності донині.

З початку XX століття професія викладача фізичної культури була особливо популярна в країнах з тоталітарним режимом, таких як СРСР, Італія та Німеччина. Це було зумовлено необхідністю підготовки великої кількості потенційних солдатів, готових у будь-який момент поповнити армійські лави. В СРСР був розроблений і впроваджений комплекс фізичних вправ ГТО, який швидко завоював популярність серед радянських людей, а виконання його норм вважалося предметом гордості. У період з 1931 по 1941 роки понад 6 000 000 чоловік виконали норматив першого ступеня і більш 100 000 чоловік стали власниками значка другого ступеня.

Починаючи з 60-х років минулого століття, у всіх середніх школах Радянського Союзу було запроваджено посаду педагога з фізичного виховання, а освітні програми були поповнені двома годинами фізкультури на тиждень.

Сьогодні вчитель фізичної культури – це педагог, який проводить з дітьми фізкультурні заняття, стимулює їх до заняття спортом, підвищує в очах підростаючого покоління престиж здорового способу життя і формує негативне ставлення до шкідливих звичок. Сучасна програма з фізичного виховання включає в себе кілька спортивних дисциплін, як біг на лижах, гімнастика, легка атлетика та ігрові види спорту – баскетбол, футбол і волейбол.

Завданням педагога є організація навчального процесу таким чином, щоб кожен з дітей був втягнений у заняття і отримував би навантаження у відповідності з індивідуальним розвитком і можливостями. Професія фізрука підходить як для чоловіків, так і для жінок, і є оптимальним варіантом роботи після завершення професійної кар’єри у великому спорті.

Професія вчителя фізкультури має як переваги, так і недоліки. До плюсів відносять:

• наявність повного соціального пакету;
• регулярну оплату праці;
• тривалий відпустку, що припадає виключно на літні місяці;
• цікаву роботу з дітьми;
• підтримку свого тіла у відмінній фізичній формі;
• можливість проведення занять на свіжому повітрі;
• високий попит на професію і велике число вакансій;
• можливість роботи за сумісництвом у спортивних школах і фітнес-центрах.

Головним недоліком професії є висока відповідальність за життя і здоров’я дітей, що особливо актуально в світлі останніх подій з випадками раптової смерті школярів на уроках фізкультури.

Як і будь-який педагог, вчитель фізичної культури має ряд посадових обов’язків, з якими його знайомлять при вступі на роботу.

• Перше і найважливіше умова роботи в школі – це чітке знання методики викладання предмета і повне прийняття всіх вимог міністерства освіти та адміністрації навчального закладу.
• Вчитель зобов’язаний уміти складати навчальні плани на урок, чверть і навчальний рік і надавати їх керівному ланці для перевірки і затвердження.
• Педагог зобов’язаний дотримувати правила техніки безпеки на уроці, роз’яснювати їх учням і стежити за їх виконанням, забезпечуючи тим самим збереження життя і здоров’я учнів.
• Викладач повинен реально оцінювати самопочуття і можливості кожного учня, здійснювати індивідуальний підхід до кожної дитини з урахуванням її фізіологічних, вікових та психологічних особливостей.
• Вчитель зобов’язаний вести навчальну документацію, заповнювати журнал, в тому числі і електронний, і своєчасно виставляти у ньому оцінки.
• Фізрук повинен брати участь у планірках, нарадах та педрадах, відвідувати батьківські збори та проводити планові та позапланові навчально-спортивні заходи.
• Педагог зобов’язаний самостійно вибирати навчально-методичну літературу, необхідну для проведення урочної та позаурочної діяльності та відповідну до вимог ФГОС.
• Учитель повинен здійснювати регулярний контроль знань, умінь і навичок учнів, оцінювати їх згідно з прийнятими стандартами.
• Фізрук зобов’язаний стежити за справністю обладнання спортзалу і спортивного інвентарю та при необхідності своєчасно подавати заявку на придбання нового. Заняття з дітьми на зламаних або пошкоджених снарядах категорично заборонені.
• При виконанні складних гімнастичних вправ на турніку, коні, поперечині або брусах, педагог зобов’язаний страхувати кожну дитину, незалежно від його фізичної форми та здібностей.
• Вчитель зобов’язаний розпізнавати спортивні таланти та здібності учнів, мотивувати їх на більш серйозні заняття в спеціалізованих школах олімпійського резерву.
• При роботі з дітьми фізрук зобов’язаний враховувати індивідуальні фізичні особливості кожної дитини і прислухатися до прохань батьків щодо допустимої фізичного навантаження.
• Педагог зобов’язаний вести пропаганду здорового способу життя та своєчасно інформувати дітей про негативні наслідки куріння, вживання алкоголю і наркотиків.

Головною вимогою до вчителя фізичної культури є наявність у нього ряду особистих і професійних навичок, без яких робота з дітьми та викладання спортивних дисциплін були б неможливі.

Серед професійних умінь і навичок, якими досконало повинен володіти фізрук, можна відзначити наступні:

• навички надання невідкладної медичної допомоги;
• знання правил пожежної безпеки та вміння слідувати інструкціям по евакуації дітей у разі виникнення надзвичайних ситуацій;
• уміння згладжувати конфліктні ситуації та вирішувати суперечки між учнями;
• знання правил спортивних ігор та навички суддівства;
• підтримання гарної фізичної форми й уміння показати учням техніку виконання гімнастичних вправ, стрибків і кидків м’яча;
• хороша спортивна ерудиція та обізнаність про проходження великих спортивних змагань, що дозволяє обговорити подію з учнями і дати подій професійну оцінку;
• чітке уявлення про вікової періодизації учнів та системний підхід до навчання на основі сучасних методик.

З індивідуальних характеристик, необхідних вчителю фізкультури, можна відзначити такі якості, як справедливість, любов до дітей, вміння знаходити спільну мову з підлітками, висока відповідальність, комунікабельність, вміння тримати під контролем кілька одночасних процесів, фізична витривалість, стресостійкість, незлопамятность, уміння прощати, доброзичливість та вміння йти на контакт з батьками.

Професію вчитель фізкультури можна отримати як у вищих, так і в середньо-спеціальних навчальних закладах – інститутах фізичної культури, педагогічних університетах і коледжах, училищах олімпійського резерву. Крім спеціальності «Фізичне виховання», існують такі напрями, як «Фізична культура та безпека життєдіяльності», «Адаптаційна фізкультура», «Фізкультурно-оздоровча робота» і багато інших.

Термін навчання в ССУЗе на базі 9 класів зазвичай становить 3 роки 10 місяців, на базі 11 класів – 2 роки 10 місяців, у Вузі – від 4 до 6 років у залежності від форми навчання (очна, вечірня або заочна) і системи освіти (бакалаврат або спеціалітет). Для вступу в ССУЗы досить здати нормативи з фізпідготовки, які приймають безпосередньо в освітньому закладі, і пройти конкурс атестатів. Вступники до Вузів повинні мати на руках результати ЄДІ з російської мови, біології і успішно здати екзамен з фізкультури.

Багато вищі навчальні заклади дають можливість отримати диплом викладача фізичної культури в поєднанні з якоюсь іншою спеціальністю. Це значно розширює можливості педагога і дозволяє працювати на 2 ставки, займаючись викладанням відразу двох предметів. Випускники, які закінчили навчання і отримали диплом бакалавра, можуть продовжити навчання в магістратурі. Це дозволить їм поглибити набуті знання і зайнятися науковою роботою за обраною спеціальністю.

Що стосується заробітної плати, то у великих містах, таких як Москва або Санкт-Петербург, вона досягає 40-60 тисяч рублів і залежить від рівня кваліфікації, стажу роботи, додаткових годин і класного керівництва. У районах Крайньої Півночі і прирівняних до них територіях зарплата фізрука становить близько 70 тисяч рублів, у невеликих містах і районних центрах Центральної Росії вчитель отримує від 15 до 20 тисяч рублів. Для додаткового заробітку фізруки нерідко підробляють у фітнес-центрах, тренажерних залах і санаторіях, а також ведуть секції в дитячих розвиваючих центрах і плавальних басейнах.