Ванна кімната на дачі (74 фото): дизайн і обробка в дачному будинку, ідеї оформлення інтер’єру в приватному будинку, секрети вдалого планування. Як облаштувати?

Колись слово «дача» асоціювалося з польовими роботами навесні, прибиральними – восени, постійними поливами і прополками – влітку. Часи змінюються, і сьогодні заміські будинки перетворюються в місця відпочинку, де можна насолодитися тишею і спокоєм. Дачники із задоволенням приїжджають сюди не тільки влітку, але і в холодну пору року.

Однак розпещеним городянам важко обходитися там без елементарних зручностей начебто ванної кімнати. Тому найбільш активним любителів заміського відпочинку варто ознайомитися з ідеєю облаштування ванної кімнати в дачному будинку.

Перед початком будівельних робіт слід створити проект майбутньої ванної. Це можна зробити як за допомогою кваліфікованого фахівця, так і самостійно. Для облаштування ванної слід вибрати окрему кімнату або невелику комору. Остання ідея підійде, якщо планується установка душового боксу.

Як правило, ванна кімната на дачі планується з урахуванням наступних особливостей.

• Невеликим сім’ям з 1-3 чоловік підійде простора ванна кімната з санвузлом, пральною машиною, ящиками і сушаркою для білизни. Саме приміщення слід розташовувати біля житлової кімнати. А щоб ванною кімнатою було комфортно користуватися, слід зробити в ній два виходи. Один веде в кімнату, другий – в коридор.
• Якщо дачний будинок вміщує в себе 5 членів сім’ї та запрошених гостей, варто розглянути варіант проекту двох ванних кімнат. Гостьова розташована на першому поверсі, хазяйська – на другому.
• Якщо на території ділянки не облаштована лазня, варто подумати про пристрій сауни безпосередньо в будинку. Її не потрібно робити великий. Достатньо, щоб вона вміщала двох осіб. Важливо, щоб обробка була виконана з натурального дерева. Деревний аромат корисний для здоров’я і володіє розслаблюючим ефектом.

Якщо немає бажання возитися з «міським» варіантом ванни і хочеться чогось більш сучасного, ніж сауна, варто придивитися до сучасних гидробоксам. Зміна температурних режимів виконується автоматично, що дозволяє приймати не тільки звичайні водні процедури, але і влаштовувати контрастний душ.

Щоб у ванній кімнаті було комфортно перебувати, слід заздалегідь підібрати оздоблювальні матеріали. Будівельні магазини пропонують великий вибір облицювання, новачкові можна й розгубитися. Але на допомогу приходять фахівці, які розкривають секрети вдалого дизайну.

• Класичним матеріалом для оформлення санвузлів вважається керамічна плитка. Вона відрізняється практичністю, довговічністю і невибагливістю у догляді. Плитка органічно поєднується з дерев’яними панелями, оштукатуреними або пофарбованими стінами.

• Пластик недорого коштує, з ним просто працювати. Він практичний у використанні, легко миється, а різноманітність фактур дозволяє створити затишний інтер’єр.

• Натуральна деревина дає приємний аромат, але на неї згубно позначається вплив вологи. Тому перед оздоблювальними роботами дошки слід просочити спеціальними засобами, що захищають дерево від гниття і грибка. Але незважаючи на ці заходи, буде потрібно регулярно міняти дошки.

• Дикий камінь стійкий до перепадів температур, практичний та довговічний. Їм можна облицьовувати всі стіни ванної кімнати або зробити акцент на одній з них.

Перед тим як вибирати обробку, варто визначитися зі стилем майбутньої ванної кімнати. У заміських будинках популярний етностиль з його органічним поєднанням дерева і каменю. Ідея прекрасно вписується в інтер’єр заміського будинку і підкреслює горезвісну близькість до природи. Вибране рішення доповнюють дерев’яна фурнітура, плетені кошики для білизни і килимки з грубої тканини. Для провансу характерні теплі пастельні тони, розбавлені рослинними орнаментами. При цьому облицювання виконується з натуральних матеріалів.

Класичне рішення являє собою поєднання керамічної плитки будь-якого світлого відтінку і масивних меблів з натурального дерева. В якості прикраси застосовуються молдинги або ліпнина.

Для стилю модерн характерно наявність великої кількості дзеркал і точкових світильників. Важливо не переборщити. Дзеркала повинні бути розташовані так, щоб не заважати комфортному відпочинку. А освітлення повинне бути приглушеним, щоб ніщо не відволікало від заслуженого відпочинку.

Для ванних кімнат в заміських будинках ідеально підійдуть всі відтінки натурального дерева. Це створює так звану сільську обстановку, яка сприяє відпочинку і розслабленню. Не забороняється оформляти ванні кімнати в будь-яких модних кольорах. Вітаються морські мотиви, «морська» палітра кольорів (темно-синя, синя, біла), стримані відтінки сірого і коричневого тонів.

При виборі відтінку для заміської ванної кімнати слід пам’ятати, що холодна колірна гамма надає розслабляючу дію, а тепла – дарує заряд бадьорості. Дизайнери радять уникати насичених тонів і яскравого освітлення, оскільки ванна кімната розрахована на відпочинок після міських буднів або роботи на дачній ділянці.

Після планування основних моментів можна приступати до будівельних робіт. Для початку слід перевірити надійність перекриттів і посилити їх. Як правило, перекриття зміцнюють шляхом збільшення поперечного перерізу балок і зменшують відстань між ними. Рівень підлоги слід опустити на 10 см нижче його рівня в інших приміщеннях.

Для підлоги у ванній влаштовують чорнової настил укладають гідроізоляційний шар і заливають стяжку для плитки. Потім проектують розташування сантехніки, складають план розміщення водопровідних і каналізаційних труб, продумують систему зливів.

Оптимальним варіантом зливної системи вважається зливний трап з сухим затвором. Цей елемент являє собою пластиковий поплавок, який перекриває зливний отвір після відведення води. Він запобігає скупченню рідини і захищає кімнату від неприємного запаху з каналізації. Для того щоб змонтувати такий злив, підлогу слід покласти під ухилом в його бік.

Для влаштування водогону враховуються такі елементи, як насос, бойлер, колектори та очисні пристрої. План повинен відображати відстань між ними. Труби прокладаються послідовно або з колекторним з’єднанням. У першому випадку вода подається за основним трубах, а біля кожної точки споживання встановлюється трійник. Система проста, але незручна для дач з великою кількістю мешканців.

Будь-який варіант водопроводу включає в себе декілька обов’язкових деталей.

• Джерело водозабору (колодязь або свердловина).
• Насосне обладнання. Під землею до насоса прокладають труби, а безпосередньо перед з’єднанням труб водозабору встановлюють зворотний клапан, який не дає воді повернутися.
• Гідроакумулятор необхідний для накопичення води.
• На трійник накручується запірний клапан. Цей пристрій дозволяє використовувати одну трубу для потреб мешканців, а іншу – для технічних робіт.
• Система фільтрації для труби з технічною водою.
• Трійник, що розділяє воду на холодну і гарячу воду.
• Труба, подає холодну воду, підключається до відповідного колектора. Слід встановити запірні крани для автономних точок споживання.
• Труба для гарячої води підключається до водонагрівача.
• Від водонагрівача труба для гарячої води приєднується до колектора, від якого вода надходить по всій водопровідній системі.

Після водопроводу слід облаштувати каналізаційну систему.

• Необхідні параметри для її облаштування треба брати з Сніпов, оскільки ця документація передбачає створення каналізації без порушення будівельних та екологічних норм.
• Відстань від вигрібної ями до джерела води має становити не менше 30 м, а обсяг котловану повинен бути розрахований з урахуванням потреб однієї людини на добу (150-180 літрів).
• Каналізаційні труби укладаються під ухилом у бік каналізаційного стоку (приблизно півсантиметра на один метр труби).

Труби для водопроводу і каналізації можуть бути мідними, сталевими або поліпропіленовими. Перші відрізняються високою термостійкістю, їм не страшні перепади температур, але коштують вони недешево. Сталь міцна і не боїться будь-яких механічних впливів, однак нарізати різьбу або спаяти сталеві труби під силу тільки досвідченому майстрові.

Поліпропіленові труби не окислюються від постійного впливу води. Монтаж виконується просто, перевіряти їх з’єднання не потрібно, тому їх відразу можна ховати під обробкою. Але щоб з’єднати їх, необхідний електрозварювальний апарат.

Крім цього, важливо подбати про гідроізоляції ванної кімнати. Можна обробити поверхні спеціальними сумішами, які утворюють захисну плівку, або укласти рулонний матеріал. При цьому матеріал укладається внахлест, щоб вода не просочувалася через стики.

Після цього на підлогу укладають утеплювач і армуючу сітку, а потім заливають стяжку з бетону. На завершальному етапі облаштовують вентиляцію ванної кімнати. Для цього по периметру стелі встановлюють дві труби, по яких відводиться і надходить повітря. По кутах кожної з труб роблять воронки. Одна закривається ґратами, у другу встановлюється вентилятор.

Оздоблення під дерево, неяскраве світло і приглушені тони. Кутовий варіант ванни звільняє місце для рукомийника, шафки та інших необхідних предметів. Оптимальне поєднання для ванної кімнати в приватному будинку.

Дерев’яні поверхні, керамічна плитка, сучасна сантехніка – і все на відносно невеликому просторі. Цікаве рішення для власників невеликих заміських будинків.

Обшивка дерев’яними панелями органічно поєднується з шматочком міський «цивілізації» – керамічною плиткою і білосніжною ванній. Оригінальна ідея для любителів контрастів.