Трудоголік: визначення трудоголізму, як хвороби. Як стають трудоголіками? Форма залежної поведінки в психології. Ознаки трудоголізму і способи лікування

Згідно думку англійця Чарльза Дарвіна, праця зробила з мавпи людину. Наш знаменитий співвітчизник Віссаріон Бєлінський стверджував, що праця облагороджує людину. І те й інше більшості з нас вселяли з дитинства. Як і істину, яка говорить, що терпіння і труд все перетруть. І з цим складно не погодитися. Без працьовитості практично неможливо досягти хоч якихось значущих результатів у будь-якій галузі.

На жаль, для деяких праця стає не засобом досягнення мети, а самоціллю. Мова про трудоголіків. Співзвуччя з «алкоголіками» невипадково. І ті і інші – у групі ризику. Найчастіше вони втрачають здоров’я, у них розхитана психіка, немає друзів, сім’ї, та й в принципі радості життя їм невідомі. Хто ж такі трудоголіки, і як ними стають?

Трудоголіками не народжуються, ними стають. Це люди, які допустили повне поглинання себе своєю роботою. В психології і психотерапії ця форма залежної поведінки вважається не чим іншим, як хворобою. Людина з таким діагнозом найчастіше невпевнений у собі індивідуум. Даний вид залежності супроводжується неадекватною поведінкою і поглядами на життя, зміненим станом свідомості. Головне визначення і характеристика такої людини — сильна, патологічна тяга до роботи, яка у нього на першому місці в житті.

Фахівці називають наступні передумови для перетворення людини в трудоголіка:

• Ви ще в дитинстві йшли від проблем в роботу, сідали за уроки, бігли збирати макулатуру, занурювалися в суспільне життя класу.
• Ваші батьки працювали, що називається, на совість. Вони проводили на роботі день і ніч, при цьому мало заробляли, зате їх фотографії красувалися на дошці пошани, їх спальня була увешена грамотами і нагородами за ратний труд.
• Ви так в дитинстві чекали похвали від мами і тата, що готові були годинами займатися прибиранням, готували їм сніданок, щодня виносили сміття, займалися з молодшою сестрою.
• Ви бажаєте відчути власну значущість в результаті виконаної вами роботи.
• Вам важко знаходить спільну мову з людьми, ви відчуваєте себе незатишно в компанії.
• За ваші труди вам достатньо отримати похвалу від начальства, гроші та інші блага вас цікавлять значно менше.

Якщо щось подібне з вами відбувалося, можливо, ви вже зробили перший крок у безодню трудоголізму. Так як же розпізнати в собі або близькій людині трудоголіка і вчасно зупинити процес руйнування особистості?

Ця хвороба, як і більшість інших, розвивається поступово. І на початкових стадіях вона проявляється слабо. Тому і виявити її відразу дуже складно. Більше того, спочатку таке завзяття оцінюється колегами і начальством, як позитивний приклад. Трудоголік працює по 20 годин на день, за 30 днів в місяць. Таким чином накопичує втому, але не показує виду.

В трудоголіка може перетворитися і вчорашня ледащо. В різних країнах світу шукають методи боротьби з цією хворобою. Адже не дарма ж регулярно змінюється трудове законодавство, яке стоїть на захисті «робочого класу». Всі ми маємо право не лише на працю, але і на відпочинок, і просто зобов’язані їм користуватися. Нескінченна робота неминуче призведе до виснаження, причому як фізичного, так і морального.

Але спочатку ви зіткнетеся з наступними явищами:

• Вам не хочеться ні з ким зустрічатися і розмовляти, у вас просто не залишається на це ні сил, ні часу.
• Ви занурюєтеся в себе, стаєте замкнутим.
• Ви знаходите розраду в азартних іграх або алкоголь.
• Ви не здатні на прояв почуттів.
• Ви розучилися отримувати задоволення, як і в принципі здатність радіти.
• Вас не цікавить навіть те, що раніше здавалося сенсом життя.
• Ви часто відбуваються. Вам в принципі стають притаманні агресія і злість.
• Ви швидко втомлюєтеся, і це призводить вас в лють ще більше.

Ми не веселі зайчики, нам не можна поміняти батарейку в будь-який зручний момент. Ми самі повинні витрачати свою енергію з розумом.

Якщо серед нижче перерахованого ви знайдете знайому для своєї поведінки формулювання, пора задуматися:

• Ви зневажаєте відпочинком.
• Поза роботи ви стаєте дратівливим.
• Без роботи ви відчуваєте незадоволеність.
• Ви готові взяти на свої плечі чужі обов’язки.
• Ви відчуваєте приплив енергії, власну самодостатність та впевненість у собі, перебуваючи на робочому місці.
• Повертаючись додому, ви відразу мрачнеете, стаєте ранимим, вас нічого не цікавить.
• Від своїх колег, як і від себе, ви вимагаєте великої самовіддачі.
• Ви терпіти не можете критику.
• Будь-яка невдача на роботі зводить вас з розуму.
• Крім роботи, вас нічого не радує.
• Ви берете роботу додому або приходьте в офіс навіть у свій вихідний.
• Всі розмови вдома або на зустрічах з друзями у вас тільки про роботу.
• Лягаючи спати, ви думаєте про роботу.
• Вас не цікавить, скільки ви заробите, а турбує лише те, скільки ви зробите.

Трудоголіки бувають різними. Залежно від соціального становища, психічного стану, освіти в кінці кінців.

«Активна» життєва позиція такого трудоголіка не дає йому час на відпочинок. Йому є діло до всього, що відбувається в трудовому колективі і до кожного колеги. Колеги, у свою чергу, в кращому випадку сміються над ним, в гіршому – ненавидять.

Цей трудоголік вислужується перед начальством і собою, то і справа бере роботу додому. Наприклад, це бухгалтер, який забирає на вихідні папери додому, щоб доробити звітність.

Талановита людина талановита у всьому. Ось і трудоголіки з творчих особистостей виходять неординарні. Вони не сплять цілодобово, щоб закінчити книгу, п’єсу, поставити виставу, зняти фільм. Як тільки закінчили з одним проектом, тут же беруться за інший.

Цей трудоголік «живе» в спортивному залі. Причому він необов’язково професійний атлет. Серед фанатів фітнесу теж такі зустрічаються. Їм не страшні важкі навантаження і як наслідок – численні травми. Але на жаль, це лише ілюзія, яка нерідко не тільки скидає такого трудоголіка з Олімпу, але і доводить до інвалідного крісла.

Такі трудоголіки частіше зустрічаються серед прекрасної половини людства. Вони забувають про те, що вони слабка стать і йдуть, як їм здається, на захист ще більш незахищених дітей. Вони забувають зробити манікюр або підфарбувати сивину, зате точно знають розклад уроків свого чада, час наступного батьківських зборів, вони організовують виїзди на природу, свята для всього класу. І все це, безумовно, добре, але на себе такі дами в буквальному сенсі цього слова плюють. А чи потрібна дитині така мати?

Цим трудоголікам ще можна швидко допомогти. Незважаючи на те що більшість сил і часу вони проводять на роботі, іноді в їх світлій голові виникає думка, а чи не занадто я усердствую? Більше того, іноді вони намагаються знайти радості життя поза роботою.

Допомогти таким трудоголікам складно або майже неможливо. Його все влаштовує, а те, що його відсутність доставляє страждання родичів, він не помічає. Як не помічає нічого навколо, крім роботи, зрозуміло. Тому і проблеми для нього не існує, а значить, і від допомоги він відмовиться.

Мабуть, найпоширеніший тип трудоголіка. Йому здається, що у нього все виходить, а значить, і проблем немає. Він йде до своєї мети, руйнуючи все на своєму шляху, власне здоров’я, відносини з близькими і навіть свої заощадження, які нерідко до нього не повертаються.

Цей тип в деяких випадках піддається лікуванню. Такий трудоголік буквально б’ється об стіну. Він тільки робить вигляд, що багато працює. В результаті ж його старання ні до чого не призводять. Його дії ірраціональні. Йому просто більше нічим зайнятися. І іноді він це визнає.

Товариш складний, але виліковний. Він постійно скаржиться, що стомився. Каже, що його змушують робити більше, ніж він здатний виконати. Такий трудоголік нібито вічно перевантажений. За фактом же мчить на роботу, так як тільки там відчуває свою необхідність. Страх самотності і недооціненість робить людину таким.

Трудоголіка, як і інших залежних, складно вилікувати. Але чим раніше почати це робити, тим краще. Без допомоги фахівця лікування навряд чи буде ефективним. Краще всього звернутися до кваліфікованого психолога, який допоможе вам перестати бути трудоголіком і навчитися відпочивати.

Трудоголік небезпечний передусім сам для себе. У нього рано чи пізно з’являється безсоння, він стає забудькуватою, дратівливим, йому властиві різкі перепади настрою. Як результат – часті головні болі, нервові тики, запаморочення та інші «принади». Є навіть думка, що надмірна трудозалежність призводить до недоумства.

Якщо ви відчуваєте, що така хвороба до вас тільки наближається, то спробуйте зупинити її ще на «порозі».

Для цього фахівці рекомендують дати самому собі чесні відповіді на наступні питання:

• Від чого ви рятуєтеся на роботі? Ви боїтеся залишатися один або, навпаки, вас лякають компанії?
• Що вас більше лякає – невдача, яка спіткає на роботі, або покарання, яке ви за це понесете?
• Що змушує вас йти на роботу в позаурочний годину? Бажання відчувати себе значущим або за потрібне, а можливо, ви просто не знаєте чим себе зайняти?
• Вам подобається роль спасителя всіх і вся? Але потрібна ваша допомога «врятованим»?
• Вам подобається, коли вас хвалять і кажуть «спасибі»?
• Ви відчуваєте себе впевненіше, коли все у вас під чітким контролем.

Тільки розібравшись в причинах свою схильність до трудоголізму, ви зможете піти від цієї залежності. Нерідко коріння проблеми закопані ще в дитинстві. Ви цілими днями пололи грядку, а мама не помітила, отримали п’ятірки, а тато не купив шоколадку. Ось ви і чекаєте недоотриманого подяки. Але повірте, це ні до чого доброго не призведе. Ви заженете себе. Хронічна втома, нервове виснаження, хворобливий стан – трудоголікам ніколи сходити до лікаря.