The witness і ще 5 найбільш незрозумілих відеоігор для інтелектуалів

Дізнайся, чи зможеш ти подужати їх. Ддя цього необхідно володіти дуже еластичним мисленням і дуже високим інтелектом!

Будь готовий, що правдивим методом розгадати їх цілком у тебе навряд чи вийде. Якщо, звичайно, в твої плани не входить нехтування своїм життям в ім’я цього челенджу. Так чи інакше, готують до тортур розуму, логічним перекручень і перевірці на витримку. Спочатку ці відеоігри зламають твою волю і згвалтують інтелект, але пізніше, можливо, підвищать IQ і впевненість в собі. Головне, пам’ятай: геймпад ні в чому не винен!

The Witness

За твої муки повну відповідальність несе не величезна студія зі штатом розумників розміром з маленький місто, а всього одна людина. Точніше, не людина навіть, а схиблений на головоломках і власну творчість перфекціоніст. Якщо він береться за справу, то будь впевнений, що підсумок вийде близьким до ідеалу, а заодно і на межі геніальності. Звуть цього психа Джонатан Блоу. Так, він повний псих. Латентний псих, якому подобається, коли інші мучаться.

Кинувши інститут за семестр до випуску, невдало пропрацювавши 10 років на компанії зла і угробивши чотири роки на розробку своєї гри, цей рясно лисуватий гик увірвався в ігрову індустрію зі звичайним на 1-ий погляд платформер під назвою Braid. Н-да, в еру графоністих шутерів лубочний платформер очевидно буде мрією мільйонів, іронічно подумали тоді всі гравці. Але на перевірку це виявилася підступна головоломка з новаторським для свого часу геймплеєм: головний герой міг відмотувати час, що допомагало йому в рішенні не дуже звичайних головоломок. В цій ідеї не було нічого надприродного, але Блоу так витончено вживав всі кліше минулого, справжнього і майбутнього ігрової індустрії, що абсолютно випадково відкрив золоту еру інді-платформер.

Звичайно, Блоу далеко не 1-ий інді-девелопер, але точно один з найрозумніших, підступних, витончених і винахідливих. Його Braid базується на канонічній для платформер історії порятунку принцеси від монстра. В її пошуках скуйовджена Тім поневіряється по 6 світів, візуалізує його життєві негаразди. Таким чином, завдяки структурі, підтексту і безлічі можливих інтерпретацій, звичайний платформер про порятунок коханої перетворюється мало не в постмодерністський опус про розробку ядерної бомби.

Заслужено отримавши жменю слави, купу грошей і карт-бланш від своєї ж студії Thekla, Inc., Блоу не став сходити з розуму, викидаючи мільйони на покупку цукеркової кімнати і рожевого «порше». Замість цього він без уповільнення взявся за розробку найпринциповішого проекту в своєму житті. Напевно за вісім років, які пішли на створення The Witness, він не раз психував, поривався все кинути і лаявся з дизайнерами, видираючи з голови жмутки волосся – інакше чим ще можна пояснити його некрасиву лисину? Але в свою ідею він точно вірував не менш, чим Стів Джобс в значимість заокруглених кутів, і тому відшліфував гру не гірше, чим він свої маки і айфони.

Як і Braid, нове творіння Блоу на 1-ий погляд підказує класику жанру (в даному випадку, квест від першої особи) – наприклад, Myst. Тут ти так само бродиш по незаселеного острова, прогинаючись під тяжкістю нерозв’язних головоломок і щосили намагаєшся не розбився геймпад собі об голову. Але приблизно через годину щільного геймплея стає зрозуміло, що в грі заховано 2-е дно, а разом з ним ще штук 20 потрійних. Цей підступний прислужник геймерів витратив на розробку цілих вісім років свого життя – невже ти думаєш, що зможеш розкусити його дітище за пару вечорів? Готуйся, як мінімум, до 80 годинах мук і принижень. Якщо завгодно, це інтелектуальна версія Bloodborne, яка існує лише з 2-ма цілями, і одна з них – показати тобі, яке ти нікчема. Ой, іншими словами довести тобі, що ти можеш все! Так, саме так: ця гра допомагає зневіреним повірити в себе, а дуже впевнених у собі опускає на землю, з усієї сили занурюючи їх личком в бруд.

В The Witness геть відсутні гармати, секс і насильство, тут навіть при всьому бажанні не можна померти або кого-небудь знищити. Тут взагалі немає ні 1-го монстра або хоч якийсь живності, не рахуючи тебе самого, та й то під питанням. Твоїми основними недругами стануть власна лінь, невпевненість, слабкість, тупість і інші пороки, з якими ти змушений стикатися щодня в реальному житті. Намагаючись вирішити ще одну головоломку, ти будеш постійно упиратися в стелю власного терпіння і інтелектуальних здібностей. І в цей самий момент, коли голова буде скипати від сказу, а у вухах задзвенить сирена зневіри, твоїм основним Челленджем буде стриматися НЕ подивитися проходження на YouTube. Впоравшись з цим спокусою і відпочивши день-другий, ти тут же знайдеш рішення черговий головоломки.

Так ось, основна цінність даної незбагненно важкої гри міститься не в розкішних пейзажах, дратівливо-геніальних пазлах або добре інтегрованих в геймплей цитатах великих людей, а в її грандіозному впливі на вміст твоєї голови і витонченість, з яким ця головоломка допомагає тобі повірити в свої сили і відчути міць власного інтелекту.

Superhot

Самий складний шутер, якого коли-небудь доторкалася твоя рука. Насправді це навіть не шутер зовсім, та не головоломка в класичному розумінні цих слів. Але, щоб знищити всіх ворогів, тобі доведеться як треба попрацювати головою. Оскільки час тут відроджує лише тоді, коли рухаєшся ти сам, а вбивають з 1-го пострілу, тут в буквальному сенсі доводиться планувати кожну подію, як в покрокової стратегії. При цьому у гри досить цікавий сюжет, дивно корелює з «Матрицею»: вирішивши всього лише завалити пару нагадав, ти в результаті отримаєш здорову порцію одкровень і знущань над своєю особливою, а в кінці (прости за спойлер) вб’єш самого себе.

The Talos Principle

Сама близька по духу до The Witness головоломка від першої особи. Примітно, що її зробили творці «Крутого Сема» – кращого шутера для відключення мізків після томного робочого дня. Хлопці так стомилися від бездумних перестрілок, що створили лютейшую головоломку, в якій не можна знищити нікого. У ролі думаючого андроїда ти будеш бродити по розквітають світу, підказує не те руїни старої імперії, не те зачатки суперпродвінутой цивілізації. На тебе чекає більше сотки головоломок, які мало зуміють розгадати навіть самі творці.

The Stanley Parable

Найбільша відеогра всіх часів, геніально і дуже тонко іронізує над всією промисловістю. При цьому про неї не чув практично ніхто, а іменувати її грою досить важко. Все, що тут необхідно робити, – це бродити по локаціях і слухати, як розвивається сюжет. Пройти її можна за 5 хвилин, не напружуючи ні один м’яз тіла. Але якщо копнути глибше, то з’ясується, що її кінцівок тут кілька 10-ів і основний челендж міститься в тому, щоб знайти їх все і пройти її максимально можливим числом способів. Наприклад, просто просидівши в комірчині пару хвилин, підірвавши себе в заводських умовах або випавши з вікна в нікуди, можна побачити одні з найбільш несподіваних решт за всю історію існування відеоігор.

The Vanishing of Ethan Carter

Якби Девід Лінч створив свою відеогру, вона точно була б дуже схожа на цей фантастичний квест-прочухана від самостійних розробників The Astronauts. У ролі приватного детектива тобі необхідно розслідувати загадкове зникнення дитини на ім’я Ітан Картер. Але основним питанням в грі буде не «Хто вкрав Ітана Картера?», А «Хто я сам такий, що тут роблю і що тут взагалі коїться ?!» Що до головоломок та інших загадок, то ніяких пояснень і відправних точок тут немає. Ти можеш випадково пройти минаючи благої частки з їх, а якщо зіткнешся з ними, то в розгадки тобі не допоможе ніхто, крім тебе самого.

В цілому The Vanishing – представник досить поширеного зараз жанру: cюжетно націлених квестів. В їх тобі необхідно просто ходити по рівням і дивитися навколо, стежачи за розвитком події. Всі вони непрості в сприйнятті і націлені на догадливих геймерів, здавна втомлених від звичайних жанрів. Але від більшості з них «Картера» все-таки розрізняє необхідність взаємодії з навколишнім світом.