Шлея для собак (50 фото): як правильно надіти її на собак великих, середніх і дрібних порід? Як вибрати шлейку?

Шлейка є одним з необхідних аксесуарів для собаки. Собаківники, оцінивши її зручність у використанні, все частіше замінюють нею нашийник, вигулюючи вихованців, оскільки вона добре і надійно стримує собаку під час прогулянки.

Спочатку шлейки використовувалися в собачих упряжках і застосовуються донині. Конструкція цього спорядження дозволяє собакам відчувати себе комфортно під час бігу: шлейка однаково розподіляє навантаження і не перешкоджає диханню собаки. З тих пір шлейки зазнали деякі зміни не тільки в зовнішньому вигляді, але і в призначенні, і тепер їх застосовують і в інших цілях.

Перевага шлейки перед нашийником незаперечно. При натягу ланцюга нашийник тисне на шию, що може призвести до погіршення кровопостачання або травмування лімфатичних вузлів. Крім того, жорсткі нашийники і зашморгу можуть завдати великої шкоди шийних хребців і мускулатурі і навіть викликати обмеження горла.

Шлейка в класичному варіанті являє собою 2 ременя, з’єднаних і зафіксованих в 4 точках, які оперізують груди (між передніми лапами) і частина спинний області. Повідець кріпиться не на шиї, як у нашийника, а на холці. Така конструкція дозволяє собаці вільно дихати і пересуватися.

Шлейка, розподіляючи рівномірно напруга на корпус собаки, забезпечує відсутність тиску на шию тварини, створює свободу і комфорт пересування. Крім того, господарю легше керувати собакою.

Ця спеціальна амуніція не тільки дозволяє тримати під контролем собаку під час прогулянки, але також сприяє розвитку фізичної витривалості і сили. Шлейка необхідна і в тому разі, якщо носити нашийник собаці не можна. Так мопси, у яких шия має більший обсяг, ніж голова, носити нашийник не можуть, оскільки він зіскакує з шиї.

Собаки, у яких мордочки мають специфічну плескату форму, часто страждають від проблем з диханням. Це відноситься до пекінес, японським хинам та іншим породам. Носіння нашийника тільки посилює проблему. Шлея — найкращий вихід з положення.

Також використовувати це спорядження необхідно в тому випадку, якщо вихованець відрізняється підвищеною активністю і на прогулянці постійно рветься з повідка, що теж може призвести до травми.

Перш за все, на видову різноманітність шлейок впливає мета їх використання. За призначенням вони бувають наступних варіантів.

Конструкція такої моделі передбачає кільця для кріплення повідця в області холки собаки. Таку амуніцію застосовують для щоденних прогулянок. Шлейки для вигулу можуть мати різні розміри: для собак великих порід, середніх і маленьких. Амуніція для великих собак повинна володіти додаткової повстяної прошарком — це зменшує тиск на груди тварини.

Такий вид собачої амуніції століттями використовувався в собачих упряжках північними народами в повсякденному житті. В результаті сформувалася найбільш зручна конструкція. Відмінність їздовий шлейки від прогулянкової та інших видів полягає в тому, що її лямки розташовані так, що не тиснуть на плечові суглоби, і вона має додаткові кріплення для з’єднання з упряжкою.

Призначена для собак великих розмірів. Її відмінною рисою є дуже висока міцність ременів та кріпильних пристроїв.

Вона оснащена крім сталевих кілець для повідця на холці ще і буксирувальними з боків. Модель дозволяє транспортувати вантажі і тягнути на буксирі невеликі засоби пересування: дитячі санки, коляски та візки.

Ці моделі застосовують і в таких видах змагань, як скіджорінг (буксирування лижника собакою), байкджоринг (буксирування велосипедиста собакою) і каникросс (спільний біг людини і собаки.) Їх також використовують для службових собак, наприклад, собак-поводирів.

Дана специфічна різновид використовується для розвитку м’язової і зміцнення опорно-рухової системи тварини. Модель має окремі кишеньки, куди поміщаються вантажі.

Цей вид застосовують для вигулу дрібних декоративних собак (чихуахуа, шпіців та інших) з короткою шерстю. Така модель, утеплена і м’яка, оберігає маленьких вихованців від переохолодження.

Дані види спорядження можуть мати два призначення, одне з яких — коригування поведінки тварини. Ця модель безпечно контролює поведінку такої собаки, яка має звичку сильно натягувати повідець. В ній кріпильне кільце для повідця знаходиться на грудях. Це призводить до того, що при сильному натягу ланцюга вихованця за інерцією розвертає на 180 градусів обличчям до власника.

Інше призначення коригувальних моделей — застосування для виправлення фігури і правильного розвитку хребта.

Призначені для собак з частковим паралічем або іншими травмами. Такі моделі виготовляють у вигляді жилета, який покриває майже весь корпус тварини. Кріпильні вузли на них знаходяться ближче до задніх кінцівках, а не на холці.

Зазвичай для цього виду застосовують легкі, м’які, але досить міцні матеріали, щоб не викликати зайвого навантаження на ще не сформовану опорно-рухову систему малюка. Спорядження дає рухову свободу і в той же час дозволяє фіксувати цуценя під час раптових рухів.

Однак потрібно враховувати, що цю амуніцію не можна використовувати для цуценя маленького віку. Вигулювати в шлеї можна тільки по досягненні їм 9-10-місячного віку. Саме в цей час відбувається формування його зміцнення скелета і м’язової системи. Більш раннє застосування може викликати викривлення передніх лап.

Використовуються під час виставок собак. Вони володіють красивим декоративним виглядом: ремені виготовляють більш вузькими, ніж зазвичай. Вони мають багато гарних декоративних прикрас, які в повсякденному використанні часто просто заважають собаці. Шлейки для великих собак часто мають спеціальний пристрій, що не дозволяє собаці натягувати повідець.

Дані моделі використовують найчастіше для вигулу собак великих порід, так як ручка є додатковим і надійним засобом при необхідності утримання собаки. Також їх зручно застосовувати для тварин з травмами або для ослаблених людей похилого вихованців: господар, тримаючи собаку за ручку шлейки, тим самим полегшує навантаження і робить переміщення вихованця більш легким.

Для виготовлення цієї амуніції використовують різні матеріали.

• Синтетичні. Вони вважаються найбільш практичними. Фарба стійка до вологи, не замерзає на морозі, має високу міцність, довговічність, легко стирається і не сідає при пранні.

• Брезентові. Моделі, виготовлені з брезенту, є найдешевшим бюджетним варіантом. Однак вони зношуються значно швидше, вбирають вологу, прати їх набагато важче, і до того ж вони погано відпираються і довго висихають.

• Шкіряні шлейки володіють красивим виглядом, але коштують дуже дорого. Моделі зі шкіри мають такі недоліки: намокнувши, шкіра робиться менш еластичною, здатна розтягуватися і в результаті деформується. Після висихання вона стає більш грубою, а на поверхні з’являються тріщинки.

Щоб правильно вибрати це спорядження, необхідно враховувати певні нюанси.

Використовується для виготовлення матеріал повинен бути не тільки міцним, але легким, м’яким і гладким, а також добре пратися та швидко висихати. Небажано купувати моделі з жорсткого матеріалу, такі як брезент і шкіра. Вони не зручні при носінні: обмежують рух, упиваючись в шкіру.

Для дрібних і мініатюрних собак матеріал виготовлення не настільки важливий — він може бути будь-яким. Зазвичай рекомендуються моделі з велюру, нейлону та інших м’яких матеріалів, бажано з ручкою, оскільки при необхідності маленького вихованця доводиться брати на руки.

Для великих собак переважно купувати синтетичні моделі: вони міцні, довговічні, не вимагають складного догляду і відносно недорогі. У шкіряній амуніції вигулювати собаку можна тільки в суху погоду. В дощ натуральна шкіра намокає, а висихаючи, стає грубою.

Особливу увагу приділяють міцності елементів кріплення, їх розташуванню на шлеї. Вибираючи обладнання для великих і середніх собак, перевагу краще віддавати тим моделям, де кріплення будуть металевими, а для дрібних порід допустимі кріпильні елементи з пластику.

Важливо і місце фіксації шлейки і карабіна: воно повинно знаходитися на спині, а не на грудях (якщо це не спеціальна коригуюча модель). Всі застібки не повинні тиснути на тіло тварини, натираючи його та завдаючи дискомфорт. Під час руху вони не повинні заважати вихованцеві.

Шлейка повинна повністю відповідати габаритам вихованця. Якщо модель сидить дуже щільно на тварину, при його переміщенні буде натирати шкіру, і можуть утворюватися пустоти на шерсті. Якщо шлейка завелика собаці і сидить дуже просторо, то не буде забезпечена необхідна і надійна фіксація вихованця.

Дуже важливо, щоб передній ремінець не перебував в області шиї. Передня частина амуніції повинна відповідати анатомічній будові грудної клітини собаки і мати Y-подібну форму. Дана форма при натягу повідка не чинить тиску на шию тварини.

Верхня частина повинна мати форму літери Н: вона не дозволяє шлеї підніматися на шию, коли натягнуть повідець, і в той же час надає свободу руху. Ремені повинні з’єднуватися в місці сходження лопаток і почала грудної кістки. Спинний ремінь повинен мати надійну фіксацію.

Повинні розташовуватися на відстані, рівному приблизно ширині долоні від плеча вихованця. Щільно прилягаючі лямки будуть терти пахви, перешкоджаючи руху і створюючи дискомфорт. Крім того, вони повинні бути достатньо широкими: вузькі будуть упиватися в тіло собаки.

Моделі з великою кількістю застібок можна застосовувати спочатку для цуценя, а потім для дорослого собаки в міру її дорослішання. Всі елементи такої амуніції підганяються під індивідуальні габарити вихованця.

Також впливають на вибір даного спорядження. Для собак великих порід або з норовистим характером потрібно вибирати найбільш міцні шлейки з надійними кріпильними вузлами: карабіни і кріплення, виконані зі сталі, а кільця — спаяні.

Правильно підібраний розмір гарантує повний комфорт тварині. Тому дуже важливо правильно визначити розмір шлейки. Найлегше можна підібрати потрібну амуніцію, якщо собака присутній при купівлі і шлейку просто приміряють. Купуючи спорядження в відсутність вихованця, потрібно скористатися мірками, знятими з собаки.

Розміри даної амуніції вказані в особливій табличці, але щоб її використовувати, потрібно знати всі мірки собаки.

• Обсяг грудної клітки. Його вимірюють в самій широкій частині грудини, яка знаходиться безпосередньо за передніми лапами тварини. До отриманого результату вимірювання додають 1 см для маленьких і 2 см для собак великих порід.

• Об’єм шиї. Він вимірюється в тому місці, де зазвичай знаходиться нашийник — у нижньому відділі шиї. При вимірюванні сантиметр повинен проходити через такі точки:

1. передню точку – кіль (кістка, яка виступає під шиєю тварини);
2. задню — недалеко від голови в місці закінчення лопаток;
3. довжина спини — це відстань від холки собаки до кореня хвоста.

Для вибору їздових та інших спеціальних моделей шлейок, мають свої конструктивні особливості, роблять дещо інші виміри:

• довжина від кіля до переднього краю лопаток;
• довжина від кіля до заднього краю передніх лап;
• довжина від переднього краю лопаток до останнього ребра;
• довжина спини від холки до кореня хвоста.

У таблиці кожному розміром відповідають певні габарити обхвату грудей, шиї і довжини спини. Також у ній вказується і можливий вага собаки. Так, розмір S відповідає таким параметрам: об’єм грудей – 29 см, обхват шиї — 19 см, довжина спини — 23 см і розрахований на вагу собаки в межах 1,4-2кг Крім того, зазначаються і породи собак, яким може підійти цей розмір.

Розмір XXS відмінно підійде карликовим пинчерам і чихуахуа. Шлейку з розміром XS можна використовувати для мопсів. Для самих великих собак, таких як сенбернар або доги, підходить розмір амуніції XL. Для вівчарок і ротвейлерів може підійти розмір L.

Перше часом буває непросто надіти шлею на собаку. Рухома або уперта, вона всіляко чинить опір під час одягання в цю амуніцію. А буває, що вона просто відчуває страх перед невідомою новою річчю. Тому її слід привчити до нового спорядження. У цьому допоможуть такі поради.

Спочатку необхідно дати вихованцеві можливість познайомитися з новою амуніцією: нехай пес спочатку її обнюхає. Потрібно показати собаці, що ця річ безпечна. Потім, взявши в руки, злегка потерти її про собачу голову, шию і спину. Після цього потрібно дати собаці понюхати шлейку ще раз.

Якщо вихованець заспокоївся і не проявляє страху, його слід похвалити і заохотити частуванням. Після цього можна приступати до одяганню спорядження. Якщо собака не наважується протягнути голову у відповідний отвір, потрібно помістити туди руку з частуванням, і вихованець, потягнувшись за частуванням, самостійно просуне в нього голову.

Щоб помістити лапи тварини в потрібні отвори, потрібно, давши спочатку понюхати частування, трохи підняти руку догори. Поки тварина стоїть спокійно, залучений ласощами, швидко переставити одну з його лап у відповідний отвір. Після цього слід обов’язково почастувати собаку. Потім проробити ті ж дії з другою лапою.

Так, тренуючи кожен раз собаку можна привчити її до нового виду спорядження, і вона буде дозволяти надягати без опору.

Існують різні методи надягання звичайної прогулянкової шлейки. Перший спосіб підходить для великих собак. Покрокова інструкція включає певний порядок дій.

• Спочатку потрібно вивчити схему її конструкції, визначити, на яку сторону її потрібно надягати, щоб м’яка поверхня прилягала до тіла. Потім перевірити, як працюють фіксуючі елементи і замок.
• Потім слід зафіксувати вихованця. Для цього потрібно, злегка присівши, обхопити ногами і колінами корпус тварини в області задніх кінцівок. Якщо тварина не стоїть спокійно, то треба несильно придавити йому спину.
• Тримаючи шлейку в правій руці, обійняти вихованця за груди.
• Взявши лівою рукою ліву передню лапу собаки, треба її підняти, а потім зігнути в ліктьовому суглобі. Бажано це зробити без застосування сили.
• Лапу треба швидко протягнути в ліве отвір між ременями: двома круговими і одним поперечним.
• Потім потрібно посунути спорядження вище до грудей, одночасно підхопивши його своєю лівою рукою.
• Аналогічні дії здійснюються з правою лапою пса: права рука піднімає праву лапу, згинає її в ліктьовому суглобі. Потім також потрібно протягнути її в праве отвір спорядження.
• Після цього, натягнувши шлейку вище, потрібно встановити замок, розташований вгорі на холці.
• Тепер потрібно перевірити, чи правильно надітий амуніція і не переплуталися чи лямки. Також потрібно впевнитися, що амуніція добре сидить на собаці, при необхідності необхідно послабити або, навпаки, натягнути ремені за допомогою фіксаторів.
• В останню чергу пристібається повідець до кілець на холці.

Для середніх собак можна застосувати інший спосіб надягання спорядження. Порядок дій при цьому буде таким.

• Потрібно розглянути, зібрати і підготувати спорядження: випробувати роботу замків, розпрямити ремені.
• Спорядження потрібно розкласти на підлозі і добре розправити. Потім визначити, які ремені охоплюють грудну клітку, а які тулуб.
• Вихованця потрібно підвести до що знаходиться на підлозі спорядження.
• Наступна дія полягає в тому, щоб змусити собаку перемістити передні кінцівки у відповідні отвори спорядження. Для цього потрібно почергово переставити спочатку лівою рукою ліву лапу в ліве, а потім правою рукою — праву лапу в праве отвір у амуніції.
• Швидко підхопивши двома руками амуніцію, потягнути вгору і заклацнути замок.
• Після цього треба оглянути ремені, ступінь їх натягу і перевірити надійність фіксуючих вузлів.
• Пристебнути повідець до кілець на холці.

Цей спосіб також можна використовувати і для маленьких собак. Після того, як амуніція розкладена і розправлена на підлозі, не потрібно підводити до неї собаку, а слід взяти її на руки і поставити так, щоб її передні лапи опинилися у відповідних отворах шлейки. Потім потрібно здійснити ті ж дії, що і при одяганні на собаку середніх розмірів.

Дещо складніше надягати ездовую модель з двома отворами — для голови та для тулуба. Слід здійснити такі дії:

• спочатку потрібно переглянути всі лямки і фіксуючі елементи;
• потім слід сісти позаду вихованця і, утримуючи ногами його тулуб в області задніх кінцівок, просунути голову пса в кільцевий отвір для грудини;
• лямки необхідно розправити і зручно розташувати отвори для кінцівок;
• потім, піднявши праву лапу пса і зігнувши її в ліктьовому суглобі, затягнути її в праве отвір;
• сполучає лямку потрібно протягнути під лівою лапою, а потім зафіксувати замок амуніції на боці;
• проконтролювати надійність фіксації, а потім можна пристебнути до кільця повідець.

По іншому надягають шлейку-жилетку з застібкою на грудях:

• спочатку потрібно зафіксувати тулуб пса;
• потім слід накинути шлею на спину тварини;
• наступна дія — почергове просмикування передніх кінцівок пса у відповідні отвори в амуніції;
• потім необхідно швидко зафіксувати шлею на грудях, продовжуючи утримувати вихованця;
• в останню чергу пристібається повідець до кілець на спині.

Ще більше про особливості шлейок для собак дивіться у наступному відео.