Піренейська гірська собака: опис породи, утримання та догляд за білими собаками

Піренейська гірська собака – це досить незвичайне за своїм зовнішнім виглядом домашнє тварина. Якщо ви хочете дізнатися про те, які особливості та відмінні риси властиві собаці, то вам буде корисно прочитати нашу статтю.

Піренейська гірська собака – це тварина, батьківщиною якого є Піренейські гори (висновок про це можна зробити з назви породи). Собаки цієї породи виконували роль пастухів і захисників стад худоби. Згідно з науковими даними, тварина з’явилася на землі досить давно – близько 8 тисяч років тому.

Достеменно невідомо, звідки і яким чином відбулися ці породи, але існують припущення про те, що предком піренейської гірської собаки є тибетський мастиф білого забарвлення.

На території Європи тваринами, що відносяться до даної породі, з’явилися за часів правління Людовіка XIV. Він видав указ про те, що піренейські собаки повинні виконувати роль придворних службовців (інформацію про це можна знайти у стародавніх літописах, які збереглися до наших часів).

Крім того, історичні джерела повідомляють, що піренейська собака гірської породи врятувала Карла V від нападу дикого вепра, завдяки чому набула більшу цінність (причому не тільки в аристократичних колах, але й серед широкої громадськості). У XVII-XVIII століттях піренейські гірські пси поширюються далеко за межі Франції і стають популярними і в інших країнах Європи (наприклад, в Італії та Великобританії).

Однак в історії існування піренейських гірських собак є і сумні сторінки. Так, за роки війн (Першої світової та Великої Вітчизняної) поголів’я тварин було практично повністю винищено (причому не тільки і не стільки силою, скільки з природних причин). Вся справа в тому, що таких великих собак було досить важко утримувати.

Однак навіть у такі важкі часи знайшлися ентузіасти, які направили всі свої сили на збереження даної породи. Такими ентузіастами стали французькі вчені, які зайнялися пошуком піренейських собак на їх батьківщині – в Піренейських горах. Завдяки зусиллям ініціативної групи породу вдалося відновити, і вже в 1960 році тварини отримали офіційне визнання і були внесені в усі відповідні реєстри.

Взагалі, спочатку ця порода виконувала цілком певні робочі функції, а саме – охоронні та захисні. Однак на сьогоднішній день собаки практично втратили свої природні навички, тому вони сприймаються як звичайні домашні вихованці.

Особливої уваги заслуговує зовнішній вигляд піренейської гірської собаки. Тварина здатна справити незабутнє враження практично на кожного.

• Пес володіє досить значними розмірами, густою і довгою білою шерстю. У загальних рисах за своїм зовнішнім виглядом собака може нагадувати білого ведмедя. Серед вчених не існує єдиної думки з приводу того, до якої категорії слід відносити тварин даної породи: деякі вважають їх вівчарками, інші – догами або мастифами.
• Довжина вовни по всьому тілу тварини нерівномірна. Так, в області голови волосяний покрив значно нижче, ніж на хвості або комірі.
• Великою різноманітністю рясніє забарвлення тварини. Незважаючи на те, що найбільш поширеною забарвленням вважається біла, існують і інші різновиди, які мають різнокольорові плями: палеві або сірі. Особливу цінність мають представники породи, які мають так звану маску, розташовану на лицьовій частині голови.
• Якщо зіставляти розміри голови і тулуба тварини, то можна зазначити, що голова має досить невеликим розміром. Причому форма черепної коробки має правильні контури.
• Щелепу тварини досить потужна, прикус відноситься до категорії ножницеобразных. Вуха мають трикутні обриси.
• У собаки добре розвинена мускулатура. Лапи (як передні, так і задні) розташовані паралельно один одному і є прямостоячі.
• Маса тіла собаки знаходиться в діапазоні від 55 до 60 кілограмів, а зростання може становити від 65 до 80 сантиметрів (показники самок нижче, ніж у самців).

Вважається, що піренейські гірські собаки – це тварини, які виявляють такі якості, як благородство, сміливість і високо розвинений інтелект. Пси не схильні до прояву агресії, вони спокійні і терплячі.

Характер конкретної особини починає проявлятися з досить юного віку. В той момент, коли щеня досяг 4-місячного віку, починають проявлятися особливості характеру та моделі поведінки, які будуть властиві тварині протягом усього життя.

Важливі риси характеру тварини, які виділяють багато власників, – це вірність і відданість. Тварини доброзичливо й лагідно відносяться не лише до свого безпосереднього господареві, але і до всіх членів сім’ї. Крім того, можна не боятися заводити і інших вихованців – піренейська собака добре ладнає навіть з кішками. Однак у той же час варто враховувати той факт, що відносно малознайомих і чужих людей тварина може проявляти агресію, гарчати і гавкати (особливо, якщо собака відчуває якусь небезпеку).

Піренейських собак можна заводити навіть тим людям, які ведуть активний спосіб життя, знаходяться в постійних поїздках і відрядженнях. Незважаючи на те, що чотириногий вихованець любить компанію, він з легкістю переносить самотність і не відчуває з цього приводу негативних емоцій.

У першу чергу варто враховувати той факт, що у зв’язку з досить значними габаритами тварини, воно не зможе проживати в обмежених умовах міської квартири. Однак навіть якщо ви плануєте утримувати пса на власній ділянці, не слід поміщати його в вольєр або садити на ланцюг. Піренейська порода вважається незалежною і волелюбної, тому будь сором її життєдіяльності може призвести до психічних, а пізніше і до фізіологічних відхилень.

Крім цього, важливо регулярно здійснювати гігієнічні процедури: розчісування, купання, чистку. Вичісувати собаку рекомендується не рідше, ніж 3 рази на тиждень. В іншому випадку шерсть може застрягнути. Водні процедури не слід проводити дуже часто, оптимальна регулярність – 1 раз в 3 місяці. Важливо також стежити за станом вух, очей і зубів тварини.

За своєю природою піренейські гірські собаки є хижими тваринами. Саме тому основу раціону тварини повинно складати м’ясо та м’ясні продукти, насичені білком. У цю категорію входять також такі продукти, як яйця, сир, риба. Рибу і м’ясо бажано тварині відварювати.

В обов’язковому порядку свого пса слід годувати сирими овочами та фруктами. Дані продукти позитивно впливають на формування внутрішньої мікрофлори кишечнику собаки й у цілому мають позитивний вплив на організм.

Всупереч поширеному переконанню, не слід давати собакам кашу, так як крупи погано засвоюються організмом тварини. Навпаки, вони можуть призвести до набору ваги і навіть ожиріння.

Піренейська порода собак має розвиненими розумовими здібностями, тому особини, що належать до даного різновиду, швидко і легко запам’ятовують не тільки прості базові команди, але й більш складні і комплексні трюки.

У процесі дресирування важливо проявляти суворість і ні в якому разі не можна давати слабину. В іншому випадку ви втратите свій авторитет в очах тварини, і вона буде відчувати себе головним.

Ще більше про особливості породи дивіться у наступному відео.