А ви знаєте, як знизити агресивність?

У сучасному суспільстві, у всякому разі в його європейсько-християнської частини, агресивність вважається негативною рисою поведінки. Її не прийнято проявляти явно, стримування сильних емоцій і імпульсивних вчинків всіляко заохочується. При цьому агресія у відстоюванні своїх позицій і інтересів є важливим інструментом досягнення успіху. Сьогодні ми поговоримо про агресивність в контексті знаходження розумного балансу. Як прибрати з поведінки і переживань зайвий емоційне напруження, при цьому не перетворившись на дезорієнтованого людини, виконує чужу волю.

Звідки береться агресивність?

У тварин ця реакція на зовнішні подразники пронизує буквально всі аспекти життя. У людей на перший погляд агресія має більш обмежене застосування. Але це не більше чим результат культурної нормативності, етики, виховання та інших соціальних аспектів, в тому числі і каральних. Більшість психологів вважає агресію обов’язковим проявом базових інстинктів: статевого, самозбереження і «поживного». Деякі навіть виділяють її в самостійний інстинкт.

Агресивність можна виявити в поведінці навіть самого соціалізованої людини з конформістськими установками. Просто вона має «благопристойні» форми або ж в результаті довгого системного придушення стає аутоагрессией. У більшості ж людей агресія проявляється в явній, але все-таки непрямій формі. Багато фахівців вважають, що модель поведінки закладається в дитячі роки. Хтось вибирає силу, інший – переговори або обман. Пішовши по першому шляху можна швидко опинитися в маргінально-кримінальному середовищі, а й другий шлях не гарантує хорошої соціальної адаптації, а лише дає більше можливостей.

Ступінь, міра і форма агресивності визначається відразу декількома аспектами, включаючи вроджені особливості психіки, набуті знання і засвоєні в сім’ї поведінкові стереотипи. До цього можна додати здатність аналізувати свої вчинки, прислухатися до думки більш досвідчених людей. В результаті агресивність завжди має неповторні особливості у кожного індивідуума, хоча типові риси у певних соціальних і вікових груп теж є.

У сучасного «умовно культурного» дорослої людини агресивність найчастіше проявляється вербально. Гнів трансформується не в фізичне насильство, а в емоційний. Але і в такій формі залишається все той же зміст – бажання домінувати, перемогти в конфлікті, відстояти своє місце і право на думку. Соціально прийнятна агресивність не може задовольнити потреби багатьох з нас. Неписані і писані правила, культурні та релігійні табу, сімейні установки – все це не дає вихлюпуватися емоціям назовні, але самі негативні конфліктні почуття все одно виникають.

Для соціуму головне, щоб емоції не проявилися в злочинному вчинку (не обов’язково кримінальне, просто переступати правила). Решта залишено на відкуп самої людини, вимушеного справлятися з протиріччям між інстинктом і нормативним середовищем.

Як ми вже відзначали, в залежності від формують факторів зазвичай домінує одна з форм агресивної поведінки. Найбільш руйнівним для суспільства і самої людини є ворожа агресія. У такій моделі етичні запобіжники, наслідки, вмотивованість – все виявляється за рамками. Людини захльостують емоції, і він прагне завдати серйозної шкоди противнику. Нерідко через нерозсудливості страждає в першу чергу сам, а навіть якщо здобуває «перемогу», у неї можуть бути адміністративні або кримінальні наслідки. При такій моделі психіка досить швидко розбалансує і без сторонньої допомоги вести нормальне життя дуже важко.

Мотиваційна агресія – більш поширений тип поведінки. Вона в набагато меншому ступені пов’язана з поганим характером, хоча це створює передумови. У цьому поведінковому спектрі багато градацій, починаючи з повністю усвідомленою, навіть спланованою агресивності, закінчуючи неясними імпульсами, які все-таки засновані на інтересах. При такої агресивності людина практично завжди усвідомлює своє бажання завдати шкоди опоненту, часто здатний побачити ситуацію з боку. Такий тип реакції затребуваний в деяких професіях (поліція, військові і т.п.), може успішно соціалізуватися в бізнесі та мистецтві. Щоб зберегти самооцінку такі агресори придумують складні теорії, що пояснюють моральність навіть найбільш кричущих вчинків.

Як з нею впоратися?

З ворожої агресією людина за визначенням не може впоратися сам, і без сторонньої (іноді не зовсім добровільної) допомоги не обійтися. З мотиваційної ж цілком можна спробувати попрацювати, якщо є достатня усвідомленість проблеми. Розділимо агресивність за формальною ознакою:

1. Вербальна – найпоширеніша форма. Дорослий освічена людина має широкий інструментарій для вербальної агресії, включаючи нецензурну лексику, акценти на фізичні вади, всі відтінки іронії та сарказму, плітки тощо.
2. Фізична – не обов’язково жорсткі побої, це можуть бути грубі стусани, щипки і т.п.
3. Нігілістична – агресія з запереченням норм моралі, часто вибірковим і з елементами самообману.
4. Перенесена – форма, коли жертва атаки не має прямого відношення до причин гніву. Часто це агресія на адресу слабших і з ксенофобським відтінком, маркована жертв по будь-якою ознакою.

Кожна з цих моделей в нас присутній, в тій чи іншій мірі. Щоб попереджати негативні прояви, потрібно розбиратися в причинах вже скоєних вчинків, розбиратися в першу чергу самому. Роздратування – постійний супутник нашого життя, від нього не сховаєшся, напевно, навіть в стінах монастиря. Щоб впоратися з власною агресивністю потрібно шукати безпечні форми виходу для гніву.

Методи зниження агресивності

Візьмемо за точку відліку той факт, що ми не ведемо кримінальний спосіб життя, не складаємося в ксенофобських і радикально-анархістських організаціях, не беремо участі в реп-баттлах. Сучасна людина з дитинства ввібрав велику кількість заборон і норм, але базові інстинкти все одно сильні. Протиріччя все одно буде, тому потрібно шукати розумні виходи і прийом для зниження емоційного напруження, та й самі конфлікти можна «потренувати», щоб ситуація не виходила з-під контролю і не закінчувалася рукоприкладством.

Плюс до того, довго стримувана агресивність може з часом знайти шлях всередину власної психіки. Якщо внутрішні табу занадто сильні, а емоції б’ють через край – в поведінці обов’язково закріпляться ті чи інші саморуйнівні практики. В першу чергу це алкоголь і інші речовини, в другу – негативізм і розрив соціальних зв’язків. Зазвичай на самому початку аутоагрессия сигналізує про себе за допомогою гастритів і виразкової хвороби шлунка.

Найефективніший спосіб зниження агресивності – регулярні фізичні навантаження. Можливо, вони повинні бути навіть екстремальними. Психологи рекомендують знайти той вид спорту, де відбувається найбільший виплеск емоцій. Універсальними вважаються командні ігри з м’ячем на зразок баскетболу, футболу тощо Деякі вважають за краще циклічні навантаження: біг, веслування, велоспорт.

В сучасних офісах іноді вішають боксерську грушу, щоб працівники могли скидати «емоційні надлишки». Це теж хороший, хоча і дещо переоцінений метод. Для профілактики агресивності важливо налагодити режим дня (особливо сон) і харчування. Регулярна сексуальна активність теж піде на користь.