6 Головних казкарок xx століття

21 жовтня Урсуле ле Гуін, культової британської письменниці, могло б виповнитися 89 років. З цього приводу ми вирішили згадати імена авторів, чия творчість надихнуло сучасних художників і режисерів і зробило наше дитинство чарівним.

Діана Вінн Джонс

Діана Вінн Джонс народилася в 1934 році і почала будувати кар’єру письменника вже в зрілому віці – перша її книга була опублікована в 1973 році. Найбільшу славу їй приніс цикл «Крестомансі», який складається з семи книг, і, як переконані багато критики, саме він передбачив появу Гаррі Поттера. Дійсно, світ Джоан Роулінг багато в чому схожий на всесвіт Джонс: в обох історіях є поділ на реальний і казковий світи, а також існують якісь «університети магії», в яких дітей навчають помахом чарівної палички. Також Джонс прославилася і завдяки мультиплікації – в 2004 році Хаяо Міядзакі екранізував роман «Ходячий замок», написаний нею в 1986 році. До слова, ця книга є першою частиною трилогії про пригоди в казковому світі – остання з них була написана в 2008 році і отримала назву «Будинок ста доріг».

Мало кого в Росії люблять з тією ж силою, з якою люблять Астрід Ліндгрен. Вона народилася в невеликому поселенні на півдні Швеції в 1907 році, а писати почала в 1930-х – правда, тоді вона робила це виключно для своєї сім’ї, не публікуючись в журналах. Перший успіх приходить до неї в 1944-45 роках, коли її дочка захотіла почути історію про Пеппі Довгапанчоха – вона сама придумала це ім’я, а Астрід створила для юної героїні казковий світ і ряд сюжетів. Книги про пригоди дівчинки швидко знайшли славу, завдяки чому Ліндгрен поступово стала однією з головних письменниць Швеції. Особливістю її творчості є те, що вона завжди виступає на стороні дітей – вона рідко намагається повчати юних читачів, придумуючи їм всілякі «шляху для порятунку» у вигляді вигаданих світів і персонажів. Хоч вона і була казкаркою, свої погляди Ліндгрен активно відстоювала в житті: вона була правозахисницею і активісткою і виступала за посилення покарання за насильство над дітьми. Завдяки їй, тілесні покарання дітей в Швеції, а потім і по всій Європі бали заборонені законом. Письменниця також була екозащітніцей і закликала до гуманного ставлення до тварин.

Головна фінська письменниця, смерть якої в 2001 році стала днем ​​Національного трауру, народилася в 1914 році в одній з найвпливовіших сімей Фінляндії. З дитинства Туве Янссон була частиною богемного світу і тому рано стала займатися творчістю – вона обожнювала малювати і все життя в першу чергу вважала себе саме художницею, а не письменницею. Свавільна і незалежна, в юності Янссон мала кілька романів з чоловіками, проте до весілля жодна історія так і не дійшла – вже в зрілому віці вона усвідомила свою бісексуальність і після 35 років заводила любовні відносини виключно з жінками.

Успіх прийшов до Туве разом з публікацією першої книги про чарівний світ мумі-тролів в 1945 році. Досить швидко чутка про талановитого автора рознеслася по всьому світу, і їй запропонували створити серію коміксів про казкових істот. Це остаточно закріпило за нею статус культового письменника. Цікаво, що успіх Янссон був настільки великий, що вона стала однією з перших жінок-мільйонерів в рідній Фінляндії.

Англійська письменниця австралійського походження – ідеальний приклад self-made woman: приїхавши в Лондон в 1924 році, коли їй було всього 25 років, вона швидко стала відомою письменницею, хоча спочатку у неї в кишені було «лише 10 фунтів, 5 з яких швидко втратила» – як любила згадувати сама Памела Треверс. В Англії вона зблизилася з представниками ірландської літератури, а також стала активно цікавитися містикою, спіритизмом і окультними вченнями – власне кажучи, все її друзі були впевнені, що вона неодмінно повинна написати книгу про який-небудь відьмі. Почасти так і вийшло, правда, створена їй «відьма» виявилася надзвичайно привабливою, хоча і суворої: після виходу в 1934 році книги «Мері Поппінс» вона прославилася на всю країну, а через 30 років, коли в 1964 році вийшов однойменний фільм в США , її ім’я дізналися по всьому світу.

Примітно, що Памела Треверс була досить ексцентричним людиною: хоча вона ніколи не була заміжня, відомо, що любовних романів у неї було більш чим достатньо. Дітей, втім, вона ніколи від своїх коханців не мала, хоча перед Другою світовою війною за порадою свого особистого астролога вона зважилася всиновити ірландського хлопчика – Джона Каміллус Гона.

Майбутня власниця Нобелівської премії з літератури, Сельма Лагерлеф народилася в мальовничому куточку Швеції, в родовому маєтку Морбакка. В 3 роки через хворобу у неї паралізувало ноги, і протягом декількох років вона була позбавлена ​​звичайних дитячих радощів, які їй замінювали родичі, розповідаючи народні казки. Перші літературні спроби Лагерлеф почала здійснювати в 1890-х роках і швидко привернула увагу критиків, однак справжній успіх до неї прийшов після публікації казкового двотомника про «Чудесному подорожі Нільса Хольгерссона Швецією» в 1906-1907 роках. Саме цей твір і принесло Лагерлеф Нобелівську премію з літератури – до слова, вона стала першою жінкою, яка була удостоєна цієї нагороди. Цікаво, що Лагерлеф важко назвати виключно дитячою письменницею – скоріше навпаки, твори і казки для юних читачів були для неї винятком з правил.

У творчості шведської письменниці велике місце займають ідеї гуманізму, а також відстоювання традиційних християнських цінностей. Твори Лагерлеф вчать не відступатися від своїх ідеалів і принципів – до слова, сама письменниця так і робила: під час радянсько-фінської війни 1939 року його продала свою Нобелівську медаль, пожертвувавши виручені гроші фонду допомоги Фінляндії, а під час Другої світової війни, незважаючи на теплий прийом в нацистській Німеччині, вона не спокусилася наданими почестями і врятувала безліч людей від концентраційного табору. Не менш завзятій у відстоюванні прав вона була і в особистому житті – при тому, що Лагерлеф була лесбіянкою, вона не стала цього приховувати за фіктивним шлюбом, як робили багато знаменитих людей того часу.

Шлях до слави зажадав від Урсули ле Гуїн неабиякого терпіння: вона почала писати в 9 років, однак протягом десятиліть її повісті не публікували в журналах – видавці відмовляли їй під приводом «зайвої труднощі для розуміння» її текстів. Лише в кінці 1960-х років твори ле Гуін почали активно друкувати: успіх їй приніс роман «Ліва рука пітьми», а також цикл творів про світ Земномор’я.

Урсула ле Гуїн за свою довгу творчу біографію була нагороджена всіма престижними преміями в області фантастичної літератури, в тому числі «Хьюго» і «Х’юго», а її шанувальниками були (і є) багато знаменитих людей – наприклад, Террі Пратчетт і Хаяо Міядзакі. До слова, саме в студії культового японського аніматора Ghibli його син, Горо Міядзакі, в 2006 році екранізував одну з книг ле Гуін про Земномор’я.